Що відчуваємо, що робимо...

10 квітня 2014
Galyna Ugryna

Понад чотири місяці українець живе, отруєний тугою, гнівом, нерозумінням, часто - люттю на події на Батьківщині. Така зашкалююча доза закатовує серце: найменші і великі радощі зараз здаються недоречними, невчасними та й не потрібними, адже ТАМ загинули наші люди, багато гризуть від болю простирадла на лікарняних ліжках, вдивляються у рештки безповоротно видалених кінцівок , жахливі шрами...Побачення з рідними - потрібні і важкі водночас: мусиш ховати свій біль від проникливого погляду матері, дружини. І тільки уночі, коли у коридорах чути тільки тишу, приходять думки, про те, що жити все’йдно треба, бо адИ, не відлетів світлою тінню ангела, шикуючись у ряди Небесної Сотні. Де ви, брати?!

Часте особисте спілкування з пораненими на Майдані, уроженцями івано-франківщини, перетворило мої дні і ночі у тягучу, нескінченну стрічку болю за їхні потрощені черепа, перебиті ноги - руки, у деяких - абсолютно знесені обличчя, каліцтва назавжди і виліковні поранення.

Будучи членом об’єднаного фонду коштів для сімей загиблих та на лікування постраждалих, щиро радію одному - чуйності наших людей, жертовності багатьох на благе діло повернення мужчин до соціуму і гідне існування сімей тих, хто вже у кращому, як кажуть, світі. Першими на крок допомоги зголосилися ті, кому за клятвою повинно бути на місці перших - лікарі. Молоді українські медики  в Америці, які ще 7 грудня відчули, що не обійдеться без жертв, зрозуміли, що грудьми стали молоді, у яких дрібні діти удома, літні батьки, усвідомили: ми мусимо компенсувати  своїми молитвами, коштами, активною громадською діяльністю  відсутність там. Скарбничка на таке благе діло швидко наповнюється. Марія Дмитрів - Капеняк, Наталя Дмитрів- Кухар, Ольга Майгутяк, інші члени фонду розробили цілу систему доставки коштів на потребу сімей та купівлю медичного обладнання за добрими цінами в Україні, де діє також цілий довірений загін волонтерів, які адресно доставляють все необхідне у сім’ї поранених. З честю констатують: весь поданий список людей івано-франківщини, який я подала наступного дня після першого збору об’єданого фонду, а це - більш, ніж 60 осіб, на сьогодні отримали допомогу! Щоби не виникало непорозумінь, маємо на руках виписки з лікарень з анамнезами, розписки за отримані гроші, фотографії з врученням коштів. Праця лікарів - неоціненна! 

Фонд “Небесна 100”, який був створений он-лайн, має специфічне завдання: зібрати 100.000 доларів сім’ям загиблих.

Вечір пам’яті вшанування НЕБЕСНОЇ СОТНІ у символічний 40-й день по їхній загибелі влаштували громадські активісти, УККА(відділ Іллинойс) та члени об’єднаного фонду у Чикаґо.

Захід відбувся в Українському Культурному центрі. Заанансовані виступи гостей - Ольги Фенюк, солістки львівської філармонії та чоловіків - бандуристів привабив прихильників автентичних інструментів, бажаючих побути у середовищі митців, які у духовний спосіб осмислюють трагедію новаднів. Фоном співу і грі на бандурах прекрасних майстрів служила стрічка фільмованих фото з Майдану, кращих з кращих, що живі і працюють для України важко, помиляючись, проте ведучи цілий світ новими стежками прозрінь, яких ще не знано.Наші гості - заслужений артист України Дмитро Губ’як, Іван Шміло, Віктор Рубай, солістка львівської філармонії, лауреат премії ім. Станіслава Людкевича Ольга Фенюк. Рідна сестра пані Ольги є учасницею багатьох концертів у Чикаґо, бо теж співачка, бандуристка місцевого ансамблю “Чар-зілля”. Молодий за віком і часом створення гурт “Каскад” виконав декілька пісень актуальних сьогоднішній даті. Особливо мене вразив могутній голос і стримана манера виконання Назара Карабіновича. Лілія Попович теж була зворушливою у співі та юній крихкості. 

Людей у залі було більше, ніж передбачалося, бо ж одночасно відбувався улюблений багатьма мистецький захід - арт-клас від UA Modna в Українському Інституті Модерного Мистецтва, де панувала атмосфера занурення у вітчизняне мистецтво, що викликало відновлення сил у час тотальної туги.

Всім, хто поклав до скриньки у той вечір хоча б долар, дякуємо. Проте ще не один раз доведеться звернутися до вас, шановні, адже деякі герої, поранені ще узимку, продовжують залишати нас...
 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Іван Шміло 11 квітня 2014
гарна стаття, але дуже образливо звучить вираз "тотальної туги". це трагедія нашого народу. це жалобаза людьми які віддали своє життя за нас з вами, а ви це просто сформулювали в "тотальну тугу". від цієї туги не протрібно ховатися і відновлюватися, про неї мають пам"ятати всі майбутні покоління. хоча хто як сприймає....бачити гроби які пливуть по морю рук на відео з ютубу, а бачити це в реальності,є дві великі різниці і сприйняття того що відбувається в Україні.
Співак Дмитро Оленич презентував відеороботу "Солодко спи"
Прийшла осінь, а це ще один привід слухати теплу музику. До вашої уваги нова відеоробота молодого виконавця Дмитра Оленича, яка дістала назву "Солодко спи". Про що вона та який зміст має, - читайте далі.
Читати більше