Садівник

Іноді зустрінеш людину… Ніби, раніше і обставин до того ніяких не було. Так сі стало! Слівце у вас якесь підбереться, друге. Отак – слово за словом і розбалакаєтесь. Почуєш бува таке, що й ніколи не чув, або, навпаки, щось подібне до твого власного. Що колись траплялося з тобою. Може вже й забулося. От і зрадієш. Доля така!     

САДІВНИК

                   Олесю СУХОВІНСЬКОМУ
                             
вперто він відшукує слова
від карата малого – до жмені
ясні очі – сива голова
з посмішкою дивиться на мене
 
певно…
 
знає що з них підійде
пагоном вживеться – чи присохне
паростком сі зійде – чи пусте
вискочило зерня та засохне
 
пам’ятає все своє життя
може з нього – щось нам знадобиться
у дорогу дальню – в майбуття
що веде від спраги до криниці
 
головне
 
взялося б – та й росло
пишним тобі буде вічним садом
скільки б тоді років не пройшло
ті слова згадаються без вади
 
проводжав – до стежки
помахав…
 
як благословив тоді рукою
я пішов – на вечір справ не мав
над життям міркуючи ходою
 
06 лютого 2017
Михал Влад