Іноді зустрінеш людину… Ніби, раніше і обставин до того ніяких не було. Так сі стало! Слівце у вас якесь підбереться, друге. Отак – слово за словом і розбалакаєтесь. Почуєш бува таке, що й ніколи не чув, або, навпаки, щось подібне до твого власного. Що колись траплялося з тобою. Може вже й забулося. От і зрадієш. Доля така!
САДІВНИК
Олесю СУХОВІНСЬКОМУ
вперто він відшукує слова
від карата м
алого – до жмені
ясні очі – сива голова
з посмішкою дивиться на мене
певно…
знає що з них підійде
пагоном вживеться – чи присохне
паростком сі зійде – чи пусте
вискочило зерня та засохне
пам’ятає все своє життя
може з нього – щось нам знадобиться
у дорогу дальню – в майбуття
що веде від спраги до криниці
головне
взялося б – та й росло
пишним тобі буде вічним садом
скільки б тоді років не пройшло
ті слова згадаються без вади
проводжав – до стежки
помахав…
як благословив тоді рукою
я пішов – на вечір справ не мав
над життям міркуючи ходою
06 лютого 2017
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
