РОЗМАЇТТЯ ТВОРЧОСТІ ГРАФІКА МИКОЛАЯ КОЧУБЕЯ

Миколай Кочубей — український митець, графік, заслужений художник України. Автор ескізів ювілейних та пам’ятних монет, дизайнер поштових марок. Очолює об'єднання художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ, з 2005 року — викладач НАОМА, доцент. Від 1996 року бере участь у Всеукраїнських та міжнародних виставках. Творчий набуток художника — кольорові офорти, акварелі, літографії. Джерело творчості — народні традиції, український фольклор. Улюблені техніки — офорт та акварель.

Дитинство — чи не найважливіший період нашого життя. Майбутній художник народжений в Києві, хлопчаком частенько бував у селі Нападівка, Вінницький край. У родовому селі Миколая в ті роки багато співали. Мелодику отого співу зафіксувала і зберегла пам'ять. Коли хлопчаком потрапляв влітку до села, де мешкали дідусь, дядьки, тітки, а там — воля, безтурботність, де сам собі господар… Пригадує художник: «Років десять мені було… Тепле літо, дощі теплі… Бувало, біжу дорогою, здіймаю куряву, веселий настрій, безжурний… Хату зберегли, навідуємося...».

Після середньої школи вступив до Київського художньо-промислового технікуму. З педагогів мистецького закладу називає: Миколу Івановича Богдановича, Олександра Андрійовича Іваненка. Потім служба у війську. Згодом студіювання наук у Київському державному художньому інституті, викладачі з фаху — Андрій Чебикін, Микола Компанець. Врешті – аспірант Української академії мистецтв (тепер — НАОМА), під орудою Георгія Якутовича, з-поміж викладачів – Михайло Дерегус.

Техніку офорту Миколай полюбив ще в студентські роки, саме в ній виконана дипломна робота митця — серія «З народних джерел до українських народних пісень».  Пісенну тематику мистецькими засобами продовжив розвивати й після завершення навчання в академії.

У його доробку, зокрема, є такі кольорові офорти: «Наливаймо, браття…», «Ой, чий то кінь стоїть», «Колядки»; марка «Гайдамацька пісня» тощо.

Колись пісня в українських середовищах лунала повсюдно, де українці — там і пісня.

Так, українці співали завжди, коли вояки йшли в похід – співали маршові пісні, пісні спротиву – козацькі, стрілецькі, повстанські… Дівчата та жінки вишивають — співають, готують страви, печуть короваї, також; молодь у селі давніше збиралася на вигоні край села, співали до знемоги…

Шкода, що традиції та звичаї губляться з плином Часу. Пісня для нас — це і найбільший скарб, і прокляття водночас.

Доктор Микола Шлемкевич не випадково наголошував: «Ми не є мрійники уяви, наше мрійництво не є імажинарним мрійництвом, але мрійництвом серця, емоціональним мрійництвом. Українські Пер Гінти топляться в настроєво-почувальному морі, в його безмежності. І знаходять себе не в сагах, але в найкращому виразі саме тієї емоціонально-настроєвої сфери — у ліричній пісні».

Ще одна цитата від того ж автора: «… наше основне культурне завдання: зрівноважити емоціональне мрійництво зусиллям і тугою творчої, формодавчої інтелігенції, або інакше: патосові степу протиставити співмірний патос інтелекту».

Співпраця Миколая Кочубея з видавництвом «Марка Україна» розпочалася 1998 року. 2003-й рік — митець став лавреатом міжнародної премії імені Г. Нарбута за найкращу українську поштову марку. 2005-й рік – лавреат у номінації «Найкраща марка» на міжнародному конкурсі WIPA у Відні, марка «Свято Різдва Христового». 2022-й рік – Укрпошта ввела в обіг марку «Щедрик. Carol of the Bells», присвячену до 100-річчя прем’єри музичного шедевра «Щедрик» в Карнегі-холі, Нью-Йорк.

«Щедрик» — твір для хору, відомий на увесь світ, композитор Микола Леонтович (1877–1921). Знаменитий твір, над котрим український композитор працював протягом всенького життя. Відомо про п’ять редакцій «Щедрика»: 1901– 1902, 1906–1908 рр; 1914, 1916, 1919 рр. Перше виконання — хор Київського університету, 1916 рік. Після виступів хору Олександра Кошиця у Празі, травень 1919 рік, де був представлений і «Щедрик», відбулися концерти у Відні, Лозанні, Женеві, Брюсселі, Берліні… Скрізь велике визнання.

«Твір під назвою “Щедрик” із його безперервним повторенням чотирьох нот, із нескінченно розмаїтим супроводом та гармонізацією — надзвичайний», — писала женевська La Suisse в жовтні 1919 року. 1936 рік, американський композитор українського походження Петро Вільговський створює англомовну версію «Щедрика», широко знану як Carol of the Bells. У наші дні геніальний «Щедрик» можна почути німецькою, іспанською, японською, іншими мовами світу.

«Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати…».

Чи багато людей в обширах світу поінформовані про великі здобутки українців у різних царинах діяльності? Навряд чи… Згадаймо, окрім Миколи Леонтовича, імена славних композиторів — Артема Веделя, Дмитра Бортнянського, Максима Березовського... Геніальні українці-математики: Микола Гулак, Михайло Кравчук, Георгій Вороний… Перелік можна продовжувати, були ж визначні постаті — творців космічної техніки та космонавтики, історики, лінгвісти, поети….

Співпрацювати з Національним банком України митець почав 1996 року. Першою монетою, ескіз котрої виконав Миколай Кочубей, була «Місто-герой Київ». Відтоді художник виконав понад 100 ескізів, по яких НБУ випустив різні монети. Три монети відзначили першими преміями у щорічних конкурсах НБУ: «Сорочинський ярмарок» 2005 року, «Водохреще» — 2006 року, «Голодомор — геноцид українського народу» — 2007 року.

Василь Скуратівський (український народознавець, письменник) зауважував: «Стосовно походження свята Водохреща існує кілька думок. Одні дослідники, зокрема й О. Воропай, вважають: Йордан — «це чисто християнський звичай, що прийшов до нас в Україну разом із християнством і посів одне з найпочесніших місць серед традиційних свят нашого народу». Натомість С. Килимник дотримується думки, що це свято, певною мірою, випадає з різдвяного циклу, мовби стоїть осторонь; воно сягає корінням у дайбозькі часи, і було присвячене «чистителю і святителю давнини — воді, вигнанню зими та вшануванню і прискоренню приходу весни».

Справді-бо, цілий каскад обрядів — свячення води, випускання голубів чи інших птахів, «застрілювання коляди» як злих сил, зосібна зими — символізувало поворот сонця на весну. Зрештою освячення води — обряд безпосередньо дайбозький, тому первісна назва «Водохреща» пізніше підмінилася християнським «Йордан», себто назвою річки, на якій хрестили Ісуса».

На наших землях з давніх-давен співіснували у різних проявах християнство та язичництво. Це українська своєрідність у сфері релігії…

Одна з найчорніших дат історії нашого народу — Голодомор-геноцид 1932–1933 років. Професійні, доброчесні історики, письменники, журналісти невпинно повинні продовжувати збирати факти і матеріали щодо вбивства українського народу голодом… Не забуваймо, Голодоморів було ТРИ: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 рр.

Нечувано! Колишній радянський історик та його соратники намагаються обґрунтувати суттєво зменшену цифру вбитих голодом… Чи бувають радянські історики колишніми?! Чим вони займалися за часів УРСР/СРСР? Перекручуванням правдивої історії… Хіба ж можна їм довіряти подібні дослідження, про яку чесність можна вести мову?! На думку професора, доктора історичних наук В. Сергійчука, Голодомор 1932–1933 знищив в Україні понад 7 мільйонів українців. Такої ж думки дотримуються інші поважні вчені.  Враховуючи кількість загиблих від голоду в місцях компактного проживання українців поза межами України, це понад 10 мільйонів… Задумаймося, кому вигідні перекручування історичної правди, яким діячам та країнам?!!

Мистецькими засобами можна і потрібно нагадувати людям про трагічні, знакові, переможні події нашої історії. Дуже важлива поява монет на яких закарбовані слова: Голодомор-геноцид українського народу 1932–1933. Пам’ятаймо!

Окрім основної творчої праці Миколай Кочубей любить книжки, особливо пізнавального змісту, має велику книгозбірню. Каже таке: «Можу довгенько тримати книжку в руках, роздивлятися — які ілюстрації, друк, оформлення…». Захоплюється епохою Відродження. З’являться нові твори в серії «Українські народні пісні» … Хай буде!

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ–4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

Обкладинка тексту — марка «Щедрик. Carol of the Bells».

На фото — Миколай Кочубей та його роботи:

1. «Наливаймо, браття...».

2. Марка «Гайдамацька пісня».

3. «Колядки».

4. Марка «Щедрик. Carol of the Bells».

5. Монета «Водохреще».

6. Монета «Голодомор-геноцид 1932–1933. Пам'ятаймо!»

7. Логотип (емблема) ЛЕЛЕГ - 4

8. Логотип (емблема) БУМ.