Пригоризонтна обсерваторія Безводовка

Але ті насипи, які збереглися, дають нам можливість припустити, що їх було вісім і вони слугували візирами для астрономічних спостережень. На супутниковому знімку поряд із вцілілими курганами добре видно темні кола на місці розораних курганів. З півничного боку комплексу візиру не було, тому що на карті та на земній поверхні відсутні сліди його існування. Західній візир передбачає існування східного, південно-західний передбачає існування південно-східного, північно-східний – північно-західного.

Шість візирів відзначають астрономічні події сходу і заходу сонця в дні зимового і літнього сонцестояння та осіннього і весняного рівнодення. На що вказує південний візир поки-що невідомо. На фото реконструкція ймовірного вигляду та розміщення ближніх візирів. Вони підписані азимутом та датою астрономічних подій, на які вказують. Також вони могли використовуватися для спостережень за Місяцем. Робоче місце спостерігача було розташоване в центрі комплексу, в той же час протилежні ближні візири могли бути РМС.

На трьохверстовій карті Шуберта позначені Дальні Візири, які використовувалися для більш точного визначення азимуту сходу і заходу сонця з точністю до мінути дуги. Відстань між центром комплексу і західним ДВ 830 метрів, між центром і північним ДВ 1660 м, що в двічі більше, а між центром і південно – західним та південно-східним ДВ 3320 м, що ,знов таки, в двічі більше, ніж між центром та північним ДВ.

Проявляється чітка закономірність 830*2=1660*2=3320. ДВ південо-східний та південно-західний розташовані в 4 рази далі, ніж західний, тому що визначення точок зимового та літнього сонцестояння є більш складним завданням, ніж визначення осіннього та весняного рівнодення, оскільки в дні, близькі до днів сонцестояння, рух точок сходу і заходу по горизонту ледве помітний.

Автор: Griandr Tarnovski.
Джерело: www.bezvodovka.com