ПЕРЕКЛАДИ
ОСИП МАНДЕЛЬШАМ
Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочёл до середины:
Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,
Что над Элладою когда-то поднялся.
Как журавлиный клин в чужие рубежи –
На головах царей божественная пена –
Куда плывёте вы? Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?
И море, и Гомер – всё движется любовью.
Кого же слушать мне? И вот, Гомер молчит,
А море Чёрное, витийствуя, шумит
И с тяжким грохотом подходит к изголовью.
1915
* * *
Безсоння – крапка. Далі з тим – Гомер.
Тугі вітрила здійнялá Еллада.
Я почет цей порахував – до ряду,
Як не останнього, що наче птах завмер.
Шляхом лелек – до дальніх берегів,
На порятунок! Швидше – до Єлени!
Куди пливе той клин? Царі бубнять катрени.
Де Троя ваша, пасинки орлів?
Це море, цей Гомер – усе через кохання.
Кого ж почую я? Старий Гомер мовчить,
А Понт Евксинський – знай собі шумить
Та знов у сні до мене рушить зрáння.
25 березня 2016
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
