Остання в історії куртизанка

І не тільки «остання куртизанка, але й "найяскравіша зірка на світському небосхилі Європи і Америки, англо-американська мадам Помпадур» — так називали її журналісти. А ось що сказала з милою посмішкою її "подруга" Кікі Кеннеді (майбутня герцогиня Девонширська) своєму братові Джеку: "Ця Пем — просто дурний шматочок сала".

"Відкрийте мені ваш великий секрет чарівності, — пошепки попросила Барбра Стрейзанд леді Пем, якій було вже за сімдесят, коли вони сиділи в ложі паризької опери в 1993 році. У відповідь та розреготалася.

"У неї всередині сидить щось жадібне, агресивне. Можливо, про існування цього чудовиська дізнаються тільки ті обрані, кому випала нагода провести з нею ніч", — припустили ще в 1950 році журналісти англійського таблоїда "Тетлер"".

У світських хроніках з'явилися терміни "феномен Памели" і "шлюбний танець леді Пем". "Памела завжди діє однаково: сильно подається вперед, ніби випадково притискаючись до партнера своїм вражаючим бюстом, — аналізувала тактику зваблювання оглядачка журналу "Веніті Фейр" Саллі Сміт. — Потім вона низько схиляє голову і дивиться з-під лоба, посміхаючись так, щоб було видно кінчик її язика, при цьому пустотливо смикає пальчиками плече чоловіка і ставить яке-небудь по-дитячому наївне і улесливе запитання на кшталт: "А чи правда, пане, що ви пишете геніальні картини? У вас дійсно найрозкішніший автомобіль в Лондоні? Я чула, ви прекрасний стрілок і всерйоз захоплюєтеся кінним спортом... "

Восьмирічною дівчинкою вона написала в своєму щоденнику фразу, яка увійшла в історію: "Потрібний хороший чоловік, який одягне тебе в розкішну сукню".

... Йдеться про баронесу Памелу Беріл Діґбі Черчилль—Гарріман (1920-1997). Про праправнучку по батьківській лінії знаменитої англійської баронеси Джейн Елізабет Діґбі ель-Мезраб.

«Вона зганьбила наш рід», — пояснював батько Памелі  йдеться про Джейн Езізабет). Однак у своєму щоденнику юна леді писала: "Моя прапрабабуся була не просто дивовижною красунею. Я впевнена, що в мені є щось від неї ...". І абсолютно мала рацію: вогняно-руде волосся, білосніжна шкіра, аристократизм, сила волі, чуттєва сміливість, розум і при цьому — наївні величезні сині очі.

Першою жертвою в її "любовному сафарі" став Рендольф Фредерік Едвард Спенсер—Черчилль (1911—1968), 28-річний син Вінстона Черчилля. У першу ж ніч він зробив Памелі пропозицію. Був 1939 рік.

Як і більшість дітей великих батьків, Рендольф був людиною складною. Злий, дратівливий, любитель спиртного, карт і жінок — він не домігся успіху ні в особистому житті, ні в журналістиці, ні в політиці.

На початку Другої світової війни Рендольф залишив дружину на піклування свого батька і разом з четвертим Королівським гусарським полком, в якому колись служив і Вінстон Черчилль, відбув у Каїр. Кілька разів Рендольф вирушав на завдання в тил противника, у Лівійську пустелю, потім з дипломатичною місією побував у югославських партизан. Але ніде і ніколи не зраджував своїм звичкам і пристрастям.

Велику частину часу Памела проводила в Лондоні, на Даунінґ-стрит, 10. Відносини Памели і свекра були дуже дружніми. Серу Вінстону подобалося, коли його ніжним, дівочим голосом називали "тато". Вечорами вона читала йому романи, спритно запалювала сигари, грала з ним у бридж. Удень Памела дбала про гостей вдома, серед яких були військові, дипломати, міністри союзних держав; влаштовувала веселі вечірки.

Злі язики стверджують, що це свекор попросив невістку (для блага Англії і в ім'я державних інтересів) поставитися з особливою увагою до Аверелла Гаррімана (1891—1986) — американця, промисловця-мільйонера, дипломата, спеціального радника президента Рузвельта в Радянському Союзі і Великій Британії. Правда це чи плітки — тепер уже ніхто не дізнається.

Але так вже вийшло, що, як пишуть в біографіях Памели: "... вони жваво розмовляли на прийомі, коли оголосили повітряну тривогу. У залі згасло світло, всі спустилися в укриття... А Памела (мабуть, не бажаючи переривати бесіду) потягнула Аверелла в одну з кімнат, звідки вони вийшли лише через кілька годин, і в дещо розпатланому вигляді..."

У грудні 1943 року Аверелл полетів в Москву. Він був дуже перспективним: багатий, красивий, з гарною фігурою, до речі, це саме він увів моду в США кататися на гірських лижах. Недолік у нього був тільки один, але серйозний — Гарріман був давно і безнадійно вдало одружений.

Не встигли висохнути сльози прощання, як Памела закохалася в 35-річного американського радіожурналіста Едварда Мерроу. Через два роки вона полетіла з ним до Югославії робити матеріали про партизанів.

... Коли Памела і Рендольф йшли під вінець, Вінстон Черчилль сказав: "Для весілля потрібні тільки шампанське, коробка сигар і двоспальне ліжко". Можливо, для весілля цього достатньо, але для міцного, довгого шлюбу — ні. У 1945 році вони розійшлися. Навіть син, який народився в 1940 році, якого, відповідно, назвали Вінстоном, не врятував цей шлюб.

Після розлучення Памела Діґбі-Черчилль переїхала в Париж і стала однією з найбільш фатальних жінок Європи. У великому списку її блискучих перемог імена Френка Сінатри, Ставроса Ніархоса і Аристотеля Онассіса були записані "дрібним почерком". Тому ми не будемо на них зупинятися.

Як і її прапрабабусі Джейн, Памелу потягнуло на Схід — правильніше, до східних чоловіків. Гени, як ми вже говорили, не замалюєш.

Принцу Алі Хану було 36 років. Син неймовірно багатого імама мусульман-ісмаїлітів Ага-Хана III і італійської стриптизерки, яка прийняла іслам, прямий нащадок пророка Мухаммеда по лінії його доньки Фатіми, він навчався на юриста, воював у французькому Іноземному легіоні. Це був невисокий (162 см), вгодований, лисуватий джентльмен.

Його пристрастю були породисті коні і красиві жінки (саме в такому порядку). Невідомо, скільки у нього було коней, але за життя своє він любив більше трьох тисяч жінок! Сексуальна слава принца гриміла по всьому світу. Говорили, що за ніч Алі міг бути з декількома жінками і ніколи не втомлювався. Кажуть, такою сексуальною міццю він, як і його батько, був зобов'язаний курсу еротичної практики "Кімсак". Інші стверджували, що принц Алі щодня тримає свій член в складному настої з екзотичних квітів.

Памела всерйоз розраховувала на шлюб з Алі Ханом. Вона супроводжувала його всюди — на Французькій Рив'єрі, в Лондоні, Парижі.

Він кинув її раптово, захопившись знаменитої американської кінозіркою Ритою Гейворт. Через короткий час Алі Хан одружився на Риті, але їхній шлюб тривав усього місяць. Його життя — чудова, цікава тема, але не будемо відволікатися, і наведемо дві цитати з незліченних матеріалів з інтернету, присвячених Памелі Діґбі—Черчилль: " ... тут в її житті з'явився новий принц. Він приплив на яхті, яка називалася "Томагавк". Двадцятисемирічного принца звали Джанні Аньєллі — спадкоємець найбільшого бізнесу в Італії — автомобільного концерну "Фіат". Памела і Джанні, здавалося, були створені одне для одного.

Йому були необхідні зв'язку та знайомства баронеси в англійських і американських ділових колах. А їй — його молода енергія, весела вдача, південна пристрасність і ... здатність оплачувати рахунки. Удвох вони зіграли партію на кілька десятків мільйонів доларів. Памела подзвонила своєму колишньому свекру. Вінстон Черчилль був, як і раніше, до неї відкритий, і їй вдалося без праці умовити його відкрити англійський ринок для "Фіат".

Заради можливого шлюбу з Джанні Аньєллі Памела стала католичкою. Але — не судилося.

"Після Аньєллі її рахунки по черзі оплачували найбагатші чоловіки світу. На початку 1950-х — фінансист і кіннозаводник Джон Вітні (спадкоємець процвітаючого клану Вітні, відомий, зокрема, тим, що на його гроші знято фільм "Віднесені вітром").

Всередині 1950-х — банкір Елі де Ротшильд, найбагатший молодий, але одружений чоловік в післявоєнному Парижі. "Памела — справжня європейська гейша, — говорив Ротщільд. — Вона дивно слухняна: варто лише сказати, що мені не дуже подобається її плаття, і вона негайно побіжить переодягатися". Але одного разу Памела подзвонила секретарю Елі Ротшильда і запитала, чому не прийшов на роботу її дворецький (найнятий Ротшильдом). "Мсьє Ротшильд просив передати мадам, — відповів секретар, — що дворецького більше не буде."

... 58-річний Ліланд Хейвордс був процвітаючим американським продюсером і кокаїністом. Він настільки захопився Памелою, яка переїхала в США і допомагала йому ставити спектаклі на Бродвеї (всі чоловіки визнавали відмінний смак Памели в житті і в мистецтві), що вирішив одружитися з нею.

Дізнавшись про це, його дружина кричала: "Вона вкрала у мене чоловіка!" І посилала телеграми: "Тільки не одружуйся на ній! На ній ніхто не одружився — ні Аньєллі, ні Ротшильд! Чому саме ти повинен це зробити?!"

Нічого не допомогло. Памела Черчилль стала Памелою Черчилль-Гейвордз. Але шлюб цей нікому не приніс щастя. Одна з дочок Ліланда отруїлася. Вистави провалилися. Гейвордз збанкрутував і запив. Він помер в 1970 році. Після його смерті Памела сказала: "Я так його любила! Як він міг залишити мені так мало!"

... є кілька версій, де в 1971 році Памела зустріла старого друга — Аверелла Гаррімана. Одна з них — в літньому кафе в Вашинґтоні. Авереллу було 80, він посивів, постарів, овдовів і спирався на палицю. Але це було не головним. Важливо, що стара любов до "рудої відьми» не заіржавіла. Старий роман старих друзів спалахнув з новою силою.

У день першої зустрічі, перебравшись з кафе в будинок, вони сіли на диван, і пасинок Гаррімана, який невчасно повернувся додому, застав їх, поправляючи вельми недвозначний безлад в одязі. Після цього Аверелл, як чесна людина і джентльмен, був просто зобов'язаний одружитися.

Через два місяці Памела Черчилль—Гейвордз, прийнявши американське громадянство, стала Памелою Черчилль—Гейвордз—Гарріман.

Вийшовши втретє заміж, Памела дуже змінилася — перестала підфарбовувати волосся і зваблювати чужих чоловіків. Стала респектабельною, манірною великосвітської дамою. А потім, в 1986 році, — вдовою, однією зі спадкоємиць величезних статків Аверелла Гаррімана. І зайнялася політичною діяльністю. Стала важливою людиною в Демократичній партії США. Впевнено трималася в коридорах влади, протегувала і давала поради молодим політикам, ті дивилися на неї, затамувавши подих. Пем спілкувалася з Черчиллем і Рузвельтом, королевою Єлизаветою і Михайлом Горбачовим.

Вона посилено проштовхував молодого провінціала — Білла Клінтона, але при цьому строго помічала: "Білл далеко піде. Але у нього є проблема — він не дотримується сьомої заповіді — про перелюбство".

... у листопаді 1992 року, через два тижні після свого обрання, Клінтон завдав перший офіційний візит до Вашинґтона і відправився приймати привітання не в Білий дім, а в приватну резиденцію. З келихом шампанського в руці він вимовив: "За першу леді Демократичної партії". Мова йшла не про Гілларі. Памела стояла поруч з президентом. Її скромне плаття прикрашала золота брошка у вигляді саксофона. Незабаром Клінтон запропонував їй, на вибір, стати послом Сполучених Штатів в будь-якій європейській країні. Памела вибрала Париж.

Усі статті та матеріали про Памелу Беріл Дігбі—Черчилль—Гейвордз—Гарріман закінчуються одними і тими ж словами: "Тепер Памела могла дивитися на Ейфелеву вежу зверхньо: вона повернулася в це місто переможницею. Вчорашня героїня світських пліток і скандалів перетворилася в посла великої держави. На восьмому десятку леді Пем відвідувала ресторани та клуби, частувала в своєму особняку знаменитих гостей і ніколи не пропускала жодної прем'єри в "Гранд-опері". Навіть із життя їй вдалося втекти з трагічною витонченістю. Третього лютого 1997 вона померла у розкішному басейні з мінералізованою водою вашинґтонського готелю "Рітц".

Памела Черчилль—Гарріман перетворювала життя своїх супутників в справжній чоловічий рай. Вона приносила Елі де Ротшильду його пантофлі. Не відходила від хворого Ліланда Гейвордза ні на секунду. Для Джанні Аньєллі вникала в усі тонкощі автомобільної індустрії. За 15 років шлюбу з нею Аверелл Гарріман не мав ні найменшого приводу засумніватися, що переживає найщасливіші дні свого життя. Інтереси її чоловіків ставали її інтересами. Вона була для них турботливою сестрою, домогосподаркою, секретаркою. А головне — ніжною, пристрасною коханкою.

За матеріалами

Зображення - pinterest.com