Осінній вірш

Вона тулила руки до каміну,
А серце було не зігріть.
Ховала очі у дзеркала,
У них ховалася ця мить.
Останні подихи на вікнах,
Останнє листя за вікном.
Доп'єш її немовби каву
Останнім затяжним ковтком.
Вона думки свої ховала
У сотні невідомих слів.
Ця мить - історія фіналу,
Який ділити не схотів.
Вона закутається в шалик
І піде у сплетіння днів -
Так закінчилася ця драма
В останнім подиху світів...

04.02.2017