|
6 липня 2017
Ірина Корсак |
Ніщо не вічне і всьому свій час.
Життя проходить, вносить коректуру.
Ми забуваєм все й розлуки вальс
Нам грають знов старенькі трубадури.
Ми просто пройдем поле чи життя?
Не залишивши по собі нічого
Й не повернемося з того майбуття,
Куди, як в Рим, ведуть усі дороги.
Ми забуваєм дати, ми такі.
Нам не підсилу все це пам'ятати.
Лиш пожовтілі фото та листи
Нам сиву пам'ять будуть колихати.
Ніщо не вічне і всьому свій час.
Ми не боги - закуті Прометеї.
Ніхто давно не згадує про нас,
У них свої Амури і Психеї.
Усе проходить, змінюється все,
Біжать роки - з хвилини у хвилину.
Як води неповторної ріки,
Хлюпочуть дні в галопі без зупину.
Ким будеш ти вже завтра на світанку?
Ким будем ми на переломі літ?
І тільки час, що має забаганку
Минати, бігти, змінюючи світ.
| 0 | 5163 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
