|
13 травня 2018
Артем Здановський |
А вона, все йшла ходою вільною
у непостійних хмарах –
то згущалися юрбою сірою,
а то, гуляли в парах.
Вона дивилася з гори на землю
в пошуках єдиного.
Так зі сльозинками всміхалась полю
з виглядом нічийного.
Поле, поле, силами наповнене,
визрівала доленька...
Дівчина, краса небесна, скошене
було воно, скоренько!
Знову підеш ти блакитним простором,
серед хмар – чужинною.
До землі вертатимешся вихором...
Звідтіля – невинною.
За мотивом роботи фотографа Hengki Lee, Джакарта, Індонезія
2018 © |Арт°°
| 0 | 949 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
