Моє захоплення

Вперше вишивкою я захопилася, коли я ще вчилася в початкових класах, на уроках праці, саме там я навчилася вишивати, мені дуже подобалося, пам'ятаю, канву дуже берегла на щось гарне, шкода було її використовувати на вивчення техніки вишивки хрестиком, то ж брала в мами старі простерадла, робила з них канву, висмикуючи нитки, і вчилася на них вишивати.

Звичайно, батьки душу вклали в те, щоб дати мені хорошу освіту, тому я ввесь свій вільний час віддавала навчанню в школі, а потім в університеті, а потім робота. Але Господь подарував мені  можливість стати мамою, і під час вагітності в мені прокинулося неймовірне бажання творити красу - в перші місяці я саджала квіти, в останні місяці вагітності я лише споглядала красу свої насаджених квітів. А після народження донечки я взялася за голочку)).

Перші два рушники "Радість" та "Берегиня" і мене понесло. Вишивка для мене в першу чергу - це душевний спокій, якого я так мріяла відчути напротязі всього свого життя. Ніщо мені не дає стільки часу обдумувати все що сталося, як вчинити далі, помріяти про майбутнє та вдатися до Господньої молитви, як вишивка. Дуже люблю цю справу, і надіюся що всі хто носить вишиванки з-під моєї голочки, теж відчувать той самий душевний спокій.