|
17 січня 2018
Марина Чиянова |
Гердо, сядь до вікна, чуєш: падає сніг.
Від реальності не тікай.
Серед однакових днів, хуртовин непроглядних загубився твій хлопчик Кай.
І куди б не ішла ти, куди б не ховалася - спокою не шукай.
Бо твій спокій лишився, як і майбутнє твоє, у холодних його руках.
Королева - не вигадка (переписка чужа обпіка, наче лід).
Серед інших вона одразу впадає у око,
всі обертаються вслід.
Кай закоханий в неї безтямно. Він помітно схуднув і дуже зблід.
А тобі залишаються тільки спогади, мила, що весь затуляють світ.
Шепоче на вухо вітер північний: яка ти, Гердо, колись була?
Терпіла б зими простирадла брудні, чи складала б кохання з битого скла?
А в серці йому вкололо, коли ти сказала:
я не тримаю зла.
Вітер північний штовхає у спину:
Гердо, тікай, все що між вами - зола...
9.01.2018
#казки_для_тих_кому_за
Більше текстів на сторінці автора Марко Терен
| 0 | 3121 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
