Людина, яка була театром

• Він стріляв собі в серце через нещасливе кохання. З кулею в грудях прожив до кінця життя.
• Знав вісім мов та займався літературними перекладами. 
• Перший у радянському театрі отримав театральну медаль Парижа.
• Увів до обов'язкового акторського вишколу акробатику і спорт. 
• Заснував шість театрів: перший український стаціонарний професійний у Тернополі, "Молодий театр", перший театр Української Радянської республіки ім. Шевченка, Державну українську музичну драму, "Кийдрамте" – Київський драматичний театр, мистецьке об'єднання "Березіль", театр політичних в'язнів на Соловках.

Ще на початку 60-х років скульптор Микола Рапай відвідав з друзями Соловки, де дізнався про долю Леся Курбаса та інших видатних особистостей, знищених сталінським режимом. Проект пам'ятника режисеру довгий час стояв у майстерні скульптора. Саме цей гіпсовий ескіз і побачив друг Миколи Павловича – кінорежисер Роман Балаян. Він показав ескіз Богдану Ступці, тодішньому міністру культури та великому прихильнику Курбаса. Завдяки протекції Ступки і стало можливим встановити цю скульптуру в центрі Києва.

Тож у 2002 році недалеко від Молодого театру, на розі вулиць Прорізної та Б. Гринченка, з'явився бронзовий пам'ятник Лесю Курбасу.

До речі, Микола Рапай також є автором меморіальної дошки Л. Курбасу, встановленої на будівлі театру у 1987 році.

molodyytheatre.com