Людина +

Що спонукало Ніцше створити ідею Надлюдського? Напевно, контакт із Вагнером. Вагнер реалізував варіант єднання Величного помпезного й Таємного Божественного. Рідкісна риса єднання чогось соціально імпульсивного й транцендентально неосяжного. Саме Вагнеру належить фраза, що Держава нам вічно буде винна. Величність - це героїзм, неосяжність - це сакральна метазнаковість.

Є теза, що сама ідея надлюдини допоможе зрозуміти людське... це як спеціальна теорія розкриє звичайну теорію відносності - будь-який пролегомен, той самий темний ліс - лишень менший...

Батай розглядає Надлюдину, як Людину + , тобто із прищепленням чогось надстандарного. Звідси бере початок енциклопедія марвелів й супергероїв - їх незліченно багато і вони вже пожирають один одного - за магією природного відбору.

"Людина +", можливо, створить чи вдіє щось неприродно надприроднє, але є все ж таки щось стале, природа також корелюється сталими константами, навіть якщо є надприродні феномени-явища... Природа саморегулюється, але вона нам буде вдячна за все... природа також пробачає й відновлення планети відбудеться з однієї краплі й одного промінця....

Одне є вже вичерпним, що героїзм деактуалізований - бо, зрештою, Міф + дефрагментується в неупинності перенасичення міфологеми... можливо, " Міф+" це просто гіперболізація гіпертексту... але так буде формуватись квантова сторінка Нової історії. Бо метафоричність мислення - це форма Переконливого тембрування чиєїсь емпірії - але будь-який Великий Плюс завершиться Геноцидом. Природа живе мільярдами маленьких плюсів й нам так потрібно....

Мені цікаво, чи є вже нова міфологогія? Все ж таки, вона етимологічно має бути прив'язана до усіх надформ сьогодення. А сьогодення хоче Уніатської Сингулярності - чого варта теорія усього, яка є лишень пошуком знаменника усіх предикатів....всі науки мають поєднатись в танці великого деміургічного міждискурсу... для чого? Для чогось нового, бо гарантією комфортного перебування є Несумне Споглядання. Коли нашарування змістів і форм призводить до тотального знецінення. Мені подобаються спроби Фуко єднання з археологією філософії самої філософії генеології смерті чи ресентименту.

Чи зрозуміти тотальність жертовності та репресивності усього...
Чи відсутності позитивного сприйняття - й магії Подвійного Заперечення.
Хоча тільки Заперечення є гарантією еволюції й подальшого проростання - за це не усі сприймають Жижека...

Але уся філософія є гіперзапереченням. Усі заперечують усіх в контексті власного матричного розбурхування. Як свого часу Дельоз заперечив усіх й створив Нове, яке ще років сто буде незрозумілим.

Але прогрес - це обтяження новими змістами. Навіть ідеологічними. Ідеологій окремих багато, а однієї універсальної немає. Як немає ніякого золотого січення й Фібоначчі, як немає ніяких гіпотенуз й часу. Бо, зрештою, маленька просторова концентрація може зупинити усе -від подій та явищ до сакраменту феноменів +...