Львівська красуня, яка підкорила світову сцену

Львів на межі 1930-40-х рр. Кожен вихід на сцену цієї надзвичайно вродливої та граційної танцівниці викликав хвилю овацій і полонив серця глядачів. Хоча Рома Прийма (або Приймівна, як називали її в Галичині) була наймолодшою за віком балериною, зуміла стати солісткою Львівської опери. А далі стала першою українкою, яка своїм модерним драматичним танком підкорила провідні мистецькі центри – Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни.
  Вона не могла не пов’язати своє життя з музикою, адже народилася в музичній родині – її мама, Іванна Шмериковська, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою й мала великий успіх у міжвоєнній Галичині. Батько-лікар теж був небайдужим до мистецтва, тож в їхньому домі завжди лунала музика або велися цікаві розмови про неї.​
  Рома зростала обдарованою дитиною – чудово співала, танцювала, імпровізувала. Вже в п’ятирічному віці маленька Ромця пішла до танцювальної зали, й відтоді так і не виходила з неї – танець заполонив її душу і тіло. У восьмирічному віці вступила до школи ритмічного танцю за методикою Еміля Жак-Далькроза у Львові, згодом до балетної школи Львівської опери, де вивчала класичну балетну техніку. Із 13-ти років Рома Прийма танцювала в Львівській опері – в операх "Аїда", "Кармен", "Фавст", балетах "Дон Кіхот", "Серпанок Пєреті" та ін.
  У 17-річному віці Рома разом із мамою змушена була емігрувати до Відня. Із відзнакою закінчила хореографічний відділ Віденської музичної академії. Філософії танцю й інтерпретації навчали її такі відомі майстри модерного танцю, як Гаральд Кройцберґ та Ґрете Візенталь.
  Далі як прима-балерина виступала в театрах Австрії, зокрема в Інсбруку (солістка балетної трупи Національного театру) і Зальцбурзі. Обрала собі модерновий стиль – віґманівський, для якого були характерні виразна композиційна будова, індивідуальний вислів, пластичність рухів і глибокий зміст.
  Після переїзду до Канади Рома Прийма виступала як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі. 1951 р. стала громадянкою США і оселилася в Нью-Йорку, де танцювала із відомою танцювальною групою Марти Ґрем.​
  Разом із мамою як акомпаніатором Рома Прийма з оригінальною програмою "Танці і характери України" вирушила у концертне турне культурними центрами Канади, Північної і Центральної Америки й упродовж п’яти років концертувала Європою і найбільшими містами США. Як хореограф-постановник тяжіла до драматичного, експресивного мистецтва, в якому намагалася розкрити таємниці людської підсвідомості. Водночас надзвичайно вміло у своєму індивідуальному танці поєднувала класичний вишкіл та український фольклор.​
  1963 р. у Римі одружилася з оперним співаком (бас-баритон) Юрієм Богачевським, і невдовзі молоде подружжя вирушило у спільне турне Італією, згодом витупало в Австрії, Швейцарії, Німеччині.​
  Після повернення до США Рома створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Балетна школа Прийми здобула популярність своїми великими балетними постановками – "Попелюшка" (1967 р, у головній ролі – відома українська співачка Квітка Цісик, яка навчалася у цій школі), "Квіт папороті" (1970), "Пригоди Пер Ґінта" (1973). Як педагог провадила для дітей літні курси-табори українських танців, які були дуже популярними серед українства в еміграції. 1978 р. створила і стала мистецьким керівником ансамблю "Сизокрилі" в Нью-Йорку, в якому танцювали діти і молодь.
​
  1992 р. здійснилася заповітна мрія української танцівниці – вона разом із ансамблем "Сизокрилі" та своїми дітьми відвідала рідну землю і виступила у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську. Навіть на схилі літ Рома Прийма-Богачевська дивувала навколишніх своєю життєрадісністю і невтомною енергією. Відійшла у вічність у травні 2004 року.​
  Легендарна прима-балерина все своє життя присвятила служінню Терпсихорі, пам’ятаючи при цьому про своє походження і популяризуючи на кожному кроці свою національну культуру. Як хореограф у кожний свій танок вносила частинку рідної землі – елементи народних традицій і легенд. Європейські критики називали Рому Прийму-Богачевську артисткою, яка мовою рухів відкривала таємниці людської душі, а у пам’яті колег і учнів вона залишилася тим добрим вогником, який запалював серця любов’ю до мистецтва і всього прекрасного.

Автор: Дзвінка Воробкало
photo-lviv.in.ua

Джерела:

1. Вірний М. Інтерв’ю з педагогом – Ромою Приймою-Богачевською // Народна воля. – 2002. – 22 серп.
2. Ґой-Стром С. В пам’ять Роми Прийми Богачевської (1927–2004) // Свобода. – 2004. – 20 серп.
3. Померла Рома Прийма-Богачевська // Свобода. – 2004. – 28 трав.
4. Вітаючи з успіхом Р. Приймівну… Наймолодша солістка балету Львівського Оперного Театру // Львівські вісті. – 1944. – 7–8 трав.
5. vk.com/wall-35482433_10418

Фото:

1. Житкевич А. Квітка нашого саду // Український тижневик Міст. – Режим доступу:
2. meest-online.com/culture/kvitka-nashoho-sadu.
3. Кузьмович О. Рома Прийма-Богачевська // Юнак. – – 1971. – Ч. 8/9. – С. 4–5.
4. Марта Грэм. Первая в модерне. – Режим доступу: www.11may.ru/birthday/martha-graham.html
5. Поїхали одинцем – вернулися втрьох // Свобода. – 1964. – 28 лют.
6. Унікальні фотографії співачки Квітки Цісик // Я-Корреспондент. – Режим доступу:
   blogs.korrespondent.net/blog/users/3324620-unikalni-fotohrafii-spivachky-kvitky-tsisyk​