Комусь дуже треба "завалити" чеченську тему в Україні

Останнім часом часто стаю свідком "накидів" на чеченців в українському сегменті Інтернету. Все почалося ще після спроби замаху на Адама Осмаєва та Аміну Окуєву, коли начебто свідомі українські патріоти, серед них відомі волонтери та активісти, почали поширювати інформацію в стилі "не все так однозначно" та фейки з російських пропагандистських сайтів, таких як "Антифашист" та "Русская весна", за якими повторювали "Страна.юа" Гужви. Все це також подавалиося з-за російського кордону особами на кшталт "руського ліберала" Голишева з Ростова-на-Дону, "друга грузинів" росіянина Олєга Панфілова та Інтернет-тролями. Все це підхоплювалося у нас й доповнювалося власними "тарганами" й стереотипами у головах й поширювалося далі, при цьому майже ніхто не намагався зупинитися й задуматися, звідки вітер віє.

Ця хвиля з часом вляглася. Але 13 серпня, після розгортання великого прапора Ічкерії на Майдані Незалежності у Києві, у мережі знову почали з’являтися поодинокі спроби поширити сумнівну інформацію з підозрілих джерел, яку вкидали одразу, без намагання перевірити й подумати – звідки вона, навіщо й ким вкинута.



А тепер давайте пригадаємо, яка країна влаштувала дві страшні війни проти Ічкерії, вбила 300 000 чеченців, із них 42 000 дітей, яка й досі продовжує їх винищувати. І країна ця – Росія. Країна, яка після війн в Ічкерії та Грузі прийшла до нас, окупувала Крим, розпочала війну на Донбасі.

І тепер питання – кому невигідна підтримка Ічкерії та чеченців в Україні? Із ким в унісон звучать ті, хто поширював сумнівні чутки? Комусь треба "завалити" будь-яку можливість підтримки Ічкерії в Україні. І цей хтось має недобрі наміри й російський слід.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Олександра Васюта Олександра Васюта 14 листопада 2017
Дякую, Віталію. Згодна з вами. На жаль, наразі після загибелі Аміни ічкерийский рух в Україні є в невизначенному стані.
Віталій Віталій 17 серпня 2017
У цьому випадку геть недоречно виправдовуватись перед різним московітським дріб'язком. Єдине, що засмучує, що найбільший прапор Ічкерії в Україні треба було демонструвати ще за часів Джохара Дудаєва - і як символ підтримки Великої України визвольної боротьби чеченського народу, і як роздмухування сепаратизму серед інших народів, поневолених Імперією зла Московією. Тобто, ще на початку 90-х. У такому випадку, на сьогодні ця Імперія зла вже би валялася на смітнику історії. І не було би жодних АТО. А була би Велика Україна, яка, значно збільшившись у своїх "габаритах" (за рахунок приєднання до себе етнічних українських земель, включно із далекосхідним Зеленим Клином), стала би світовою потугою Міжмор'я, союзницею США і альтернативою старій Гейропі. Та хіба могли тодішні кравчуки, кучми та інші гречкосії й свинопаси (колишні другосортні комуняки) стати пасіонаріями задля розбудови цієї самої Великої України? Та тішить, що, нехай із значним запізненням, українці нарешті чинять правильно. І не лише з підняттям у себе прапору гордої і дружньої Ічкерії.