Датою хрещення Русі традиційно вважається 988 рік. Саме під цим роком наводиться розповідь про хрещення Русі в "Повісті минулих літ". Однак це не відповідає дійсності.
Насправді події тисячолітньої давнини відбувалися дещо інакше. У вересні 987 року у Візантії спалахнуло повстання Варди Фоки. Наприкінці 987 (початку 988) року візантійські імператори Василь та Костянтин звернулися по допомогу до київського князя Володимира. Той зажадав віддати йому в дружини їхню сестру Анну. Візантійці погодилися, але з умовою, що Володимир хреститься. Володимир цю умову прийняв. Після цього між Руссю і Візантією був укладений договір про династичний шлюб і військову допомогу. Влітку 988 року руське військо взяло участь у придушенні повстання Варди Фоки, який у вирішальній битві загинув. Але Анна не приїхала до Києва. Володимир зрозумів, що його обдурили, і вирішив силою змусити візантійців виконати умови договору.
Наприкінці літа 989 року він підійшов до Херсонесу і після дев'ятимісячної облоги навесні 990 року оволодів містом. Влітку посольство Володимира домоглося прибуття Анни до Херсонесу, де і відбулося одруження. Потім військо повернулося до Києва, і не пізніше кінця літа 990 року відбулося хрещення киян. Що ж стосується дати 988 рік у "Повісті минулих літ", то вона, очевидно, відноситься лише до хрещення самого князя Володимира.
Невірно й те, нібито Володимир Великий був першим київським князем, який прийняв християнство. Відомо, що ще у 860 році київський князь Аскольд не тільки хрестився сам і хрестив свою дружину, але фактично затвердив християнство державною релігією на Русі. Щоправда, тоді християнство було віротерпимим до язичництва і не насаджувалося силою. А два десятиліття потому, у 882 році в Києві відбувся державний переворот, і замість убитого Аскольда до влади прийшов язичник Олег, який незабаром почав антихристиянський терор. Християнкою була також бабка Володимира –
княгиня Ольга.
Зазвичай православна церква відзначає день хрещення Русі 28 липня – в день пам'яті князя Володимира, який визнаний нею святим рівноапостольним та отримав прізвисько Хреститель. Проте ця дата є досить умовною і відноситься лише до хрещення киян. Хрещення Русі загалом затяглося на кілька століть. Ще в 1024 році
Ярослав Мудрий придушив повстання волхвів у Володимиро-Суздальській землі (аналогічне повстання повторилося в 1071 році), тоді ж у Новгороді волхви протистояли князю Глібу. Ростов був хрещений лише в кінці XI століття, а в Муромі опір язичників новій вірі тривав аж до XII століття.
Зі східнослов'янських племен довше за всіх залишалося в язичництві плем'я в'ятичів. Їх просвітителем в ХII столітті був києво-печерський чернець, преподобний Кукша, який прийняв від них мученицьку смерть. Тож хрестителем предків росіян був зовсім не князь Володимир, а хрещення Московської Русі відбулося майже на три століття пізніше, ніж Русі-України.
