Кольорами по буденності: як українка вдосконалює fashion-індустрію в Америці

Пам'ятаєте чудову статтю "Розбиті за маскою..." про домашнє насильство? Ua Modna поспілкувалась з її авторкою, і ми готові розповісти вам найцікавіше.

Чарівна й талановита українка Дарина Барикіна, яка наразі проживає в Америці та успішно сприяє розвитку fashion-індустрію неповторною, поділилася з нами, як змінила домівку, чим для неї є фотографія і як з тієї, що стояла за об'єктивом, опинилася перед ним.

Змінила місце проживання, тому що моя родина виграла ґрін-карту, і ми всі — батьки та троє дітей —

переїхали. Особливо вибору залишатись не було.

Фотографія завжди мене цікавила, ще з дитинства. Я досі пам'ятаю, як на плівку тато фотографував мої портрети, і я не могла дочекатись, аби побачити, що ж там вийшло! У підлітковому віці мені дуже подобались красиві рекламні зображення в модних журналах. Мама ніколи не купувала такі, адже вважала це нерозумними витратами, проте коли вона ходила до перукарні, я тишком-нишком виривала сторінки із журналів, що лежали в залі очікування, складала їх до маленьких розмірів і ховала в кишені. До сьогодні в мене збереглась колекція тих видертих сторінок як згадка про раннє захоплення красою глянцевих зображень. Я завжди мріяла про можливість створювати зображення, як ті, що в журналах. Тому, коли мені було 17 років, пішла навчатися у Київську школу фотографії, де здобула перші професійні знання.

Ще проживаючи в Україні, я працювала фотографом у вільний від навчання час (отримала диплом бакалавра за спеціальності "Фінанси" та диплом маґістра з управління бізнесом). Фотографія була моїм власним шляхом, який ішов паралельно сподіванням та планам батьків на моє майбутнє. Я не мала віри, що в Україні в мене є шанси практикувати рекламну фотографію. На той час ринок був невеликим: одні й ті самі професіонали фотографували майже всю рекламу. Переїжджаючи, поставила собі за ціль заробляти на життя, практикуючи фотографію. Зараз рекламна зйомка переважно в індустрії краси є моєю основною роботою.

4. Перед інтерв'ю я переглядала твої світлини в Інстаґрамі. Звідки така любов до насичених кольорів? Використання їх диктує мода чи бажання показати індивідуальність моделі?

Проект про домашнє насилля був дуже важливим елементом на початку моєї кар'єри. Я створила його під враженням від того, як відкрито американці говорять на такі важкі теми і як не соромляться звернутися за допомогою. Цей проект зробив моє ім'я відомим більш широкому загалу, і, можна сказати, дуже непомітно катапультував мою кар'єру вгору. Був ще один проект до цього, про стигматизацію. Про те, як швидко та безпідставно люди вішають ярлики на тих, хто на них не схожий, навіть не намагаючись дати людині шанс проявити себе. Про те, що, на жаль, наслідками такого соціального натиску є самогубства. Особливо серед підлітків. У США тема булінґу (цькування — прим. ред.) чи грубості вербальної та фізичної між підлітками стоїть дуже гостро; є навіть організації, які допомагають молоді знайти підтримку в часи депресії та при появі думок про самогубство.

Одна з таких організацій Project Semicolon (проект "Крапка з комою"). Назва символізує життя, як речення, що продовжується навіть після нібито поставленої крапки. Мій проект на цю тему отримав позитивні відгуки, але через драматичний вигляд зображень не всі добре втямили його зміст. Та й він був створений 6 років тому, і, мабуть, на той момент мені ще не вистачало зрілості, щоб підібрати правильні елементи, які передали б зміст більш чітко. Я зняла цей проект з веб-сайту в цьому році, маючи намір переробити втілення ідеї.

Прикро, але в Україні проектів я не встигла створити, частково і тому, що для такої роботи треба мати сміливість і достатній рівень зрілості, аби зібрати команду для втілення та донести важливість та користь такої роботи.

7. Як тебе занесло у фешн-індустрію?:) Звідки така обізнаність в ній?

8. З якими глянцями співпрацювала і що це були за проекти?

9. Які деталі важливі на фото? Я помітила, що в тебе багато портретних зйомок.

Окрім фотографії, цікавлюся візажем. Дуже люблю експериментувати з різними матеріалами, не обов'язково створеними для використання на обличчі. Мене цікавлять аванґардні образи, які можуть транслювати певну історію.

Наразі працюю сама на себе. Агента не мала ніколи, але розглянула б пропозиції, якщо б хтось зацікавився представлянням моїх інтересів.

Власний стиль викарбувався з часом та став чимось дуже природнім. Гадаю, найголовніше в пошуках власного креативного стилю є розуміння того, що подобається саме тобі. Не обов'язково розуміти чому, але важливо знати, що саме. Ось, до прикладу, я дуже часто використовую червоний та синій. Спочатку обирала це поєднання тому, що вважала його виразним і якимось гармонійним. Аналізуючи, збагнула, що вибір не випадковий: червоний та синій - протилежні кольори на колірному колесі; саме тому фото і є гармонійними.

Дуже дивна трансформація відбулась в моїй кар'єрі за останні два роки. Усе частіше б'юті-бренди обирають мене не лише у якості фотографа, а й як модель. Якийсь час автопортрети були інструментом для будови власного бренду, але я ніколи б не подумала, що зможу монетизувати цей жанр. На сьогодні в мене за плечами понад 20 рекламних автопортретних зйомок різних масштабів, від банерів для онлайн-магазинів незалежних б'юті-брендів до рекламних кампаній брендів групи Лореаль в США та Австралії. Останній рік мені звідусіль кричали колеги та авторитетні експерти, що маю зупинитись та відмовитись від автопортретів,оскільки ті роблять мене не ресурсною перед потенційними клієнтами або плутають клієнта, чим конкретно я займаюся - фото чи моделінґом. Але клієнти приходять, замовляють, йдуть задоволені та повертаються з новими замовленнями. На цей жанр беззаперечно є попит, так що я відсуваю "експертні" думки кудись убік та крокую до власного успіху, пишу свою власну історію, нехай і не схожу на інші.

Найімовірніше, мій дім тепер у США, тут є коханий чоловік і вся родина також тут. В Україні була влітку в 2017 році, на жаль, за сумних обставин. Дуже хочу потоваришувати з українськими креативниками з індустрії краси та мати привід навідуватись частіше, створювати щось разом.

15. Наостанок побажай щось нашим читачам.

Усі фото з Інстаґраму дівчини. 

[adSlot9]