Коханки, подруги, коханці: 5 книжок, які розвіють осінню хандру

Джулія Крауч. Коханка її чоловіка. – К.: Нора-друк, 2018

Ситуація, яка через фатальний збіг обставин сталася у цьому психологічному трилері, цілком можлива  в нашому житті. Луїза втратила чоловіка і дітей, тож за всяку ціну, оговтавшись від травми, хоче почати все спочатку. Новий дім, нова робота, нове кохання. Але чи в новизні полягає суть проблеми? З іншого боку, коханець другої героїні роману, Софі, теж загинув в автокатастрофі, і тепер вона робить все можливе, щоб захистити їхню спільну дитину. Зрозуміло, що обидві жінки не зупиняться ні перед чим, поки одна з них не знищить другу.

У кожної з них — своя історія, яка все пояснює, але кому з героїнь можна вірити? Щоденний домашній терор, заздрість, страждання, неприйняття ближнього — це тільки верхівка айсберга в ситуації, яка раз у раз готова вийти з-під контролю. «Тато возив нас сюди на Різдво. Вона подарувала мені браслет. Луїза дивиться крізь затуманене лобове скло на вікно. Софі й Сема вже там немає. Без сумніву, хвойда вже зв’язала його і щось випрошує. Луїзина лють струменить, немов електрика, на кінчиках її пальців. Вона могла б встромити їх у двері, розчахнути їх і кинутися сходами вгору до цього збоченого любовного гніздечка, — В ЯКОМУ ВІН ПІДКУПОВУВАВ ВЛАСНИХ ДІТЕЙ, — і вбити обох».

Клер Макінтош. Я дозволила тобі піти. – Х.: Віват, 2018

На самому початку цієї напруженої трагічної оповіді стається аварія, в результаті якої гине п’ятирічний хлопчик, і докорінно змінює життя багатьох людей, адже причетні до неї їдуть геть, навіть не зупинившись. Тож історії, про які ми дізнаємося згодом – це те, як герої живуть з цієї трагедією, адже навіть з місця події можна втекти, але від себе та свого минулого – майже ніколи. У спокої не залишається ані мати загиблого хлопчика, ані винні в аварі, ані поліцейські, що, розпочавши розслідування, кружляють хибними шляхами. Чи настане покарання? Чи глянуть всі причетні до трагедії в очі своєму минулому? Чи зникне коли-небудь тягар з їхньої душі? Адже ані люди, ані доля такого не прощають. «Єстін нарешті піднімає на мене очі, і я бачу, що його це теж не тішить. Обличчя непорушне, але в очах біль. Він повільно хитає головою. — Послухай, Дженно, весь Пенфеч знає, що тебе заарештували за наїзд на того хлопчака, а ще — що ти тут, у затоці, тільки тому, що винаймаєш у мене котедж. Для них це чи не те саме, що я сам вів би ту машину. Лише питання часу, коли такого, — він вказує на напис на дверях, який не відтерся попри всі мої зусилля, — стане більше. Або чогось гіршого. Собаче лайно у поштовій скриньці, петарди, бензин — у газетах постійно про таке пишуть».

Кэтрин Стедман. Опасная находка. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2018

За сюжетом цього містичного трилеру, головна героїня мріяла про медовий місяць на Бора-Бора. Але замість райського відпочинку їм з чоловіком Марком довелося стати учасниками смертельно небезпечної пригоди. І все через сумку, яка зачепилася за їх човен, і в якій виявився «джентльменський набір» будь-якої кримінальної драми: пачки грошей, діаманти, пістолет і телефон з флешкою. Звісно, що подружжя вирішує залишити коштовну знахідку собі. Тим часом жінка повертається до зйомок документального фільму про трьох ув'язнених, з якими вона планує провести інтерв'ю. Але несподівано один з них зникає, щойно вийшовши на свободу. Тоді ж героїня виявляє на телефоні голосове повідомлення, в якому хтось просить повернути флешку в обмін на два мільйони євро. Але флешка, виявляється, пропала! Хто ж міг її вкрасти, якщо про знахідку знали тільки вони з чоловіком? Чи, може, був ще хтось третій, непомітний, тобто такий, що весь час очах? І коли героїня дізнається, хто це, їй доведеться повірити в жорстоку правду.

Елена Ферранте. Моя неймовірна подруга. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018

На самому початку цієї історії син зниклої героїні, який ані дня не працював, сидячи на шиї у матері, повідомляє її подрузі, що та несподівано зникла. І ніхто, крім подруги, не знає, що це була мрія нещасної жінки. Найголовніше ж те, що цей роман можна читати як побутову драму, національну трагедію (Італія у Другій світовій війні була однією з країн гітлерівської коаліції), а також родинну сагу. Загалом ця екзотична оповідь про те, як стають нареченими під час шкільних іспитів, може здивувати лише непосвячених у тонкощі «дівочого» світу в Італії. Саме там, де нещодавно цілий район перестав ходити до школи, бо закони мафії забороняють це робити майбутнім дружинам. Зазвичай з класики жанру відомо, що саме так воно й відбувається, коли «важкий період» завдовжки з життя тягнеться занадто довго, і лише наприкінці знаходиш у собі сили вийти з ігри, як у цьому романі. Тобто втекти подалі – від родини, друзів, і якщо вийде, навіть від батьківщини.

Христина Козловська. Коштовніше за золото. – Брустурів: Дискурсус, 2017

Це містичне чтиво, якщо чесно, може додати гарного настрою лише після його прочитання. Хоча, в процесі, звісно, це купа адреналіну із захватом і страхом – що, погодьмося, теж не часті емоції у буденному житті розпеченого мегаполісу. Спочатку все нагадує фільм «Вікно» Гічкока, бо героїня весь час підглядає за сусідами, потім буфонаду Булгакова, коли у закинутому будинку гримить бал, і нарешті – абсурд Йонеско, коли сусідка озивається до неї на різні голоси. «Тату, невже ти не розумієш? Ти не переконаєш мене, ніколи! Я зроблю так, як вирішила, - гукає стара, щоби по тому переключитися на інше:"Остапе, я така щаслива. Я їду, я вже зібрала валі­зи». І нарешті, завершується все справжнім Кафкою Таку книжку хочеться, читаючи, відкладати вбік і роззиратися довкола: чи не примарилося? чи поруч немає таких сусідів? чи все гаразд? Адже коли поруч, як не свердлять у квартирі, то косять на дачі, і спокою від гармидеру ніде нема, то в прозі Христини Козловської все інакше. Сільські сутінки там, де чорт каже «добраніч», загадкова старовинна вілла, таємничі, знов-таки, сусіди, і чим, як гадаєте, закінчиться бажання героїні зазирнути за лаштунки їхнього життя? Мексиканським серіалом, італійською мелодрамою чи американським трилером?

Обкладинка - pinterest.com.