історична паралель

Османська імперія відома як монархічна держава турецької династії Османів. Після Римської імперії, вона посягає друге місце по циклу правління. Османи знищили Візантійську імперію, захопивши столицю Константинополь, перейменовавши в Станбул. У часи найбільшого розквіту, захопила велику кількість території, створивши на окупованих землях свої колонії. Вела перманетні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. Завжди добре оснащені, і маючі велику кількість найманців, вони знищували все на своєму шляху. Який тільки страх наводили вони своїми яничарами, відважними вояками, які не лячно вели себе у боях.
Але існували дві людини, які наводили жах на османів, тільки їх ім'я мусило повертати назад без бою, а якщо він і відбувся, то кінець був очевидним. Хоча вони жили у різному часі, між ними можна провести паралель. Обидва мали містичний ореол навколо себе. У своїх народах назавжди залишилися захисниками та визволителями. Це славетний кошовий козак Іван Дмитрович Сірко, та Влад III Бесараб, він же Влад Цепеш (Дракула).
Жоден український гетьман і отаман не здобув стільки перемог над кримсько-татарськими і турецькими ордами, як кошовий Іван Сірко, за що отримав безмежну любов та визнання сучасників. Головною метою своїх походів він ставив визволення співвітчизників з полону Османської Порти та Кримського ханства. Безмежна любов до Батьківщини поєднувалася в ньому з особистою мужністю, хоробрістю та яскравим талантом полководця. За ним закріпилося прізвисько «руський чорт» – Урус-шайтан. Турецькі жінки лякали своїх дітей лише його прізвищем. У 1675 році Іван Сірко здійснив вдалий похід до гирла Дніпра, де розбив турецьку флотилію, що везла провіант та припаси до війська Ібрагім-паші, яке тримало в облозі Чигирин. Козаки знищили флотилію, взяли більше 500 полонених разом з адміралом та звільнили із полону багато співвітчизників. Втрата припасів стала великим ударом для османського війська, яке і до цього мало великі труднощі із провіантом. Ібрагім-паша так і не зміг здобути Чигирин підчас першого походу та був змушений безславно повернутися. Одна з найвідоміших перемог кошового отамана – “Різдвяне побоїще” 1675 року. Тієї зими султан Оттоманської Порти, Магомед IV, задумав знищити Запорізьку Січ. 50-тисячна армія, в тому числі 15 тисяч турецьких яничар та кримські татари, таємно підійшла до Січі в Різдвяну ніч, але трапилось диво, в результаті якого, майже всі яничари були перебиті козаками, а татари ледве встигли втекти. Картина Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, описує як раз епізод з життя Сірка, складання відповіді султану незабаром після “Різдвяного побоїща”.
Влад Цепеш був могутнім полководцем. Його разом з молодшим братом Раду у дитинстві батько був змушений віддати до Османської імперії. Що там пережили брати достеменно невідомо, але усе своє доросле життя Цепеш присвятив запеклій боротьбі з турками. Його ім’я наводило жах на ворогів. Бо Дракула знав, якої смерті бояться набожні мусульмани, і тому вішав їх, саджав на палі і кастрував. В Ісламі це означає ганебне осквернення душі, вона після смерті тіла буде навіки позбавлена спокою. Так, Дракула усією душею ненавидів турків, але роки, проведені у полоні при дворі османського султана, стали йому у пригоді і багато чому навчили. Наприклад, усі найважливіші справи він звик вирішувати сам, у більшості випадків ставав на чолі війська, подаючи воїнам власний приклад хоробрості і винахідливості. Коли Османська імперія побачила, що Валахія розбагатіла, у 1460 року султан висловив Владу Дракулі побажання збільшити в десять разів данину - з 300 піастрів до трьох тисяч. Крім того, набрати зі слов'янських хлопчиків військо яничар. Влад став проти. Посли почали хамити. Влад був людиною з гумором і запитав турецьких послів: "Навіщо ви до мене в тюрбанах завітали?" Вони кажуть: "Ми завжди так ходимо. Навіть у імператора в тюрбанах були". Дракул продовжував: "А якщо вітер ваші шапки зіб'є, звичай порушиться?" Вони відповіли: "Так". Я цього допустити не можу, сказав Влад і дав команду цвяхами прибити тюрбани до голів послів. Вони були кинуті до ніг султана. І той послав 30 тисяч воїнів на Валахію. Але Влад їх розбив вщент.
Славетні герої, завжди після себе залишають історичний спогад! Іван Дмитрович Сірко- гордість нашого незламного українського народу!

[adSlot9]