Мій американський щоденник або Нотатки на полях

Після року очікування на візу ми, нарешті, в літаку — летимо через широкий Атлантичний океан в напрямку омріяного багатьма континенту, який Колумб колись відкрив випадково. Що там на Західній півкулі? Які люди живуть у Сполучених Штатах Америки? Чи зможемо ми — дві українки 29-ти та 4-х років — згодом почуватися там як вдома? Чого нам взагалі варто очікувати від життя в імміграцїї? 

Перша думка, що промайнула в голові в аеропорту ім. Джона Кеннеді в Нью Йорку — тут УСЕ інакше! Навіть після двох років перебування в США я досі знаходжу речі, які мене дивують, часом шокують, а часто просто збивають з пантелику. 

По-перше, всі міри й величини відрізняються від звичних для нас показників метричної системи: температура повітря сягає 90 градусів за Фаренгейтом, відстань вимірюється в милях, а не кілометрах, продукти в супермаркеті зважують у фунтах і т.д.— список можна продовжувати. 

По-друге, вибір продуктів харчування в тутешніх магазинах вражає! Пам'ятаю, як я вперше прийшла до Walmart (аналог нашого Ашану). Від кількості снеків, соусів, етнічної їжі (в основному латиноамериканської та азіатської) в мене просто перехопило подих. Близькість Сполучених Штатів з країнами Латинської Америки сильно відчувається у відділі продажу овочів та фруктів. Наприклад, банани коштують дуже дешево, а манго доступніше за ціною, ніж персик. 

Третьою дивиною для мене став простір. Американці живуть, так би мовити, горизонтально, а не вертикально (за виключенням Нью-Йорка). Всі будівлі (магазини, кафе, бізнес центри, дитсадки) одноповерхові. Винятками у нашому районі є школа та лікарня — у них цілих три поверхи. Таке не економне використання площі призводить до крайньої необхідності американців мати авто і користуватися ним з дитинства і до глибокої старості (водійські права тут можна отримати з 16-ти років). Інакше важко дістатися з пункту А в пункт Б, адже відстань між ними може сягати кількох миль. 

Сюрприз номер 4: Сполучені Штати — справжній рай для чотирилапих друзів людини, особливо собак! Тут сім'я не сім'я, якщо в ній не живе принаймні одна хвостата істота! В середньому 2 собаки на одну родину вважаються за норму, однак я часто бачу ентузіастів з трьома, а то і чотирма домашніми улюбленцями. Часто здається, що собак тут обожнюють більше за дітей. Батьків з дітьми на прогулянці я бачу не часто, а от "собачників" — постійно. До слова, у нас в сім‘ї також живуть дві собаки, є двоє дітей, однак дітям все ж приділяється більше уваги, ніж найкращим друзям людини. 

П‘ятим відкриттям для мене стало усвідомлення того, що всі американці вірять у СПОРТ, наче в Бога. Його ще часто уявляють у вигляді "святої Трійці" — американського футболу, бейсболу та хокею (баскетбол трохи менш популярний). Тут навіть жінки носять футболки з іменами гравців та емблемами команд, за які вболівають. Восени починається сезон американського футболу і вулиці стають порожніми у вихідні — всі або біля екранів телевізора, або на стадіонах — вболівають. 

І, нарешті, моє найголовніше спостереження за два роки перебування в Штатах. Американці завжди намагаються бути чемними. "Тримати обличчя" в будь-якій ситуації для них дуже важливо. Вони часто перепрошують, дякують, пропускають вперед і таке інше. Вони з легкістю дарують штучні посмішки і питають: "How are you doing?" (Як ваші справи?), зовсім не цікавлячись вами. Це у них виходить автоматично і нещиро. До цього було звикнути найтяжче. Спочатку така поведінка викликала у мене протест, проте згодом я почала звикати і також чемно відповідати так, як в Америці заведено.