Гюстав Кайботт: меценат і художник

Повертаючись з нашої закордонної виборчої дільниці, де якраз відбувалися вибори нового Президента України, побачила у метро рекламу виставки імпресіоністів. Оскільки до цього виду мистецтва я давно небайдужа, то зацікавилася, записала адресу. Вдома пошукала. Виявилося, це всього 15 км. від Парижу. День вільний, настрій гарний: чому б не поїхати? Згорнула в сумку гаманець, фотоапарат, роздруківку маршруту і основну інформацію про подію та місце і, не телефонуючи своїм хлопцям, поїхала!

Благо: сполучення хороше. Станція приміського поїзда за сто метрів від будинку. З однією пересадкою за неповних 40хв. я вже була на місці.
 

Погода сприяла такому відпочинку. Я зайшла у парк, на території якого відбувалася виставка, якраз в обідню пору. Всюди така приємна, розслаблююча, ліниво-недільна атмосфера. Люди сидять за мереживними столиками кафе, на зручних дерев'яних лавочках, ніжаться на шовковистій травичці. Кожен щось перекушує. В міру можливостей своїх уподобань чи гаманців. Хтось жує домашній сендвіч, загорнений у фольгу, хтось - магазинний напівфабрикат, а дехто насолоджується соковитим стейком форелі і запиває його прохолодним вином, одночасно споглядаючи мистецькі шедеври.
 

Я пообідала вдома. Тому зосереджено прямую до цілі свого візиту - виставки полотен імпресіоніста та мецената Гюстава Кайботта. Не буду лукавити: до цих відвідин його ім'я мені було так само знайоме, як і вам. А знати таких людей потрібно. Та давайте про все по порядку. Черга за квитками була не надто довгою і в основному складалася з пенсіонерів)). Квиточок коштував всього 8 євро. Це на експозицію. А вхід у парк безкоштовний. Оплачую свій квиток і заходжу в середину. Милуватися було чим. Картини в оригіналі, скажу я вам, це зовсім не те, що репродукції! :) (ото таємницю відкрила). Якась особлива аура наповнювала зал, полотна здавалися живими, насиченими ароматами та вологим повітрям… Я забула про фотоапарат, час і  просто насолоджувалася побаченим. На виставці були представлені картини, що мали відношення до містечка, у якому виставлялися. Художник відпочивав там щороку починаючи зі своїх 12.

Потім, коли я вийшла на вулицю, було дуже дивно впізнавати пейзажі з полотен, гуляти картинними краєвидами.
 

Не дарма Кайботт захоплювався ще й фотографією! Вже не вперше переконуюся, що вислів "Талановита людина талановита у всьому" таки працює! Крім того, що Гюстав був художником і меценатом, він серйозно захоплювався фотографією, філателією (був посмертно записаний у почесний "Список видатних філателістів" як один із "батьків філателії". Його філателістична колекція тепер знаходиться в Британському музеї), розводив орхідеї, будував яхти, займався дизайном текстилю, садівництвом. А ще він був обраний міським радником. Жителі ще не бачили такого чиновника, який би "все оплачував з власної кишені: освітлення, вуличні дороги, мундири вартових".

Та все ж найважливішим його заняттям була підтримка молодих, нікому ще тоді невідомих художників-імпресіоністів. Він був їхнім основним спонсором. Благочинність Кайботта не знала меж. Він організовував виставки, вернісажі та аукціони; купував за завищеними цінами їх полотна, оплачував оренду майстерень; матеріально підтримував Моне, Ренуара, Піссарро та інших, причому, у своєму заповіті він звільнив їх від повернення грошей.

Справжній дебют Кайботта-художника відбувся на 2-й виставці імпресіоністів (1876), де були показані його вісім робіт, включаючи знаменитих - "Паркетників" (1875, д'Орсе) і "Міст Європи" (1876, Пті-Пале, Женева).
 

Золя був вражений незвичайними ракурсами картин, їх реалістичною точністю, але критикував за надмірну фотографічність і перебільшено поглиблену перспективу. Хоча раніше Салон відхилив картину "Паркетники", визнавши її "вульгарною", нині вона заслужено вважається шедевром французького живопису кінця XIX століття: ідеально налаштована композиція, незвичайна, математично точно побудована перспектива, чудово передані анатомія людських тіл і ритм рухів паркетників. Зрозуміло, що Кайботт зобразив не виснажених важкою працею робітників, а натурників, яких автор ефектно представив у "трудових позах".

Помер Гюстав передчасно у віці 45 років, ймовірно, від інсульту в маленькому містечку під Парижем Женевільє, в якому придбав собі маєток. У цьому ж місті вже у теперішньому столітті мені довелося прожити цілих пять років! За своє життя написав більше 500 полотен, більшість з яких знаходяться у приватних колекціях. У 2000 році його картина "Людина на балконі, бульвар Осман" (1880) була продана з аукціону за 14,3 млн. доларів.

А ще він зібрав чудову колекцію з 68 полотен відомих імпресіоністів, які ще тоді такими не були: Каміля Пісарро (19), Клода Моне (14), П'єра-Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5) і Едуара Мане (4). Все це багатство він заповів французькому уряду з проханням виставити картини у Люксембурзькому палаці, а згодом у Луврі. Але тільки завдяки неймовірним старанням Ренуара, який був душеприкажчиком і другом Кайботта, за третім разом вдалося впросити уряд задовольнити останню волю художника. Хоч все одно держава взяла не всі картини відразу, а коли спохопилася, то пройшло вже чимало часу і родичі відмовилися віддавати такі скарби. Тому частина цих картин була продана американському багатієві і досі знаходиться у його фонді. Ось так, доволі коротко про непересічну і цікаву особистість.

А ще на території парку, який ,до речі, у майже ідеальному стані, як і всі приміщення, розбитий город. Він функціонує завдяки лише добрій волі волонтерів (вибачайте за тавтологію). А у чому цікавинка? У тому, що крім зелених паростків картоплі, бурячка, різних квітів і трав, ви можете помилувати око і картинами. Поміж цією буйною зеленню зі смаком розташувалися полотна все тих же імпресіоністів. Тематично. Відповідно до насаджень. Дуже цікаво! Підтвердження вам покажу - у садку фото я робила!:)
 

Якщо ви цікавитеся непересічними людьми, відвідуєте Париж не вперше, вам набридли попсові Ейфелева вежа та Єлисейські поля, то вам якраз час відвідати Парк Кайботта. Гарантовано зловите там свою Музу!