Фінансовий район Нью-Йорка (частина 1)

Фінансовий район Нью-Йорку - ділова частина міста, що здійснює значний вплив на економічні процеси як всередині Сполучених Штатів, так і в глобальному масштабі. Тут знаходяться найбільші у світі фондова біржа та сховище золота, найвищий в Західній півкулі та одночасно найдорожчий у світі хмарочос, знамениті Уолл-стріт, Бродвей і Всесвітній торговий центр, відомі церкви, музеї, готелі, житлові та офісні будівлі, навчальні заклади, парки, скульптури, магазини, ресторани та багато іншого.

1. Загальні відомості про Фінансовий район
2. Біля витоків Бродвею
3. Південний край Фінансового району
4. Острівець історії
5. На березі Іст-Рівер
6. По сусідству з Уолл-стріт
7. Світлові хмарочоси, кіноакадемія, тунель-рекордсмен та початок вулиці Вашингтона

Фінансовий район (англ. Financial District або скорочено FiDi) розташований в Нижньому Манхеттені (Lower Manhattan), який ще називають Даунтаун Манхеттена (Downtown Manhattan), тобто центр міста, хоча і не географічно, але за своїм важливим значенням. Це південна частина острова Манхеттен, яка займає територію приблизно нижче 14-ї вулиці (14th Street). Весь острів входить до складу однойменного боро (borough) - міського округу Нью-Йорка.
   
Всього у "Великому яблуку" (Big Apple), як ще називають Нью-Йорк, п’ять таких боро. Окрім Манхеттена це Бронкс (Bronx), Бруклін (Brooklyn), Квінз (Queens) та Статен-Айленд (Staten Island). Боро, в свою чергу, умовно поділені на райони (neighborhoods), хоча їх назви та межі офіційно не визначені. Відповідно, і точних координат Фінансового району як таких не існує. Якщо на заході, півдні та південному сході за межі району прийнято вважати Вест-стріт (West Street), парк Беттері (The Battery) та Іст-Рівер (East River) відповідно, то щодо північного та північно-східного країв Фінансового району на стику з Трайбекою (Tribeca), Муниціпальним центром (Civic Center) та Саут-Стріт-Сіпорт (South Street Seaport) єдиної думки немає. 

Згідно з географічними картами на сайті 1-ї громадської ради Манхеттена (Manhattan Community Board 1), консультативного органу у сфері місцевого самоврядування, до юрисдикції якого належить Фінансовий район, цей район бере свій початок з Мюррей-стріт (Murray Street) на півночі та Фултон-стріт (Fulton Street) і Джон-стріт (John Street) на північному сході. При подальшому огляді району будемо відштовхуватися саме від цих карт.
   
Хоча Нью-Йорк прийнято вважати "містом, яке ніколи не спить", окільки життя тут вирує навіть вночі, у Фінансовому районі після закінчення робочого дня та на вихідних тихо і спокійно. Останні півтора десятиліття тут значно зросла кількість населення, а сам район, оговтавшись після терактів 11 вересня 2001 року, активно розбудовується. Характерною тенденцією також є перепланування колишніх офісних багатоповерхівок у житлові будинки, внаслідок чого Фінансовий район вже вважається не суто діловим районом, а й комфортним та престижним місцем для проживання.
 
Територія теперішнього Фінансового району - колиска всього Нью-Йорка. Саме тут у 17 столітті почало зароджуватись місто, коли голландські колоністи на південному краю Манхеттена заснували поселення Новий Амстердам (нід. Nieuw Amsterdam), яке згодом було перейменоване у Нью-Йорк (New York або New York City, скорочено - NYC) на честь герцога Йоркского - майбутнього короля Англії Якова II. Звідси і розпочнемо детальне знайомство з Фінансовим районом.

Зміст

2. Біля витоків Бродвею

       
Європейське поселення на Манхеттені починалось із закладеного у 1525 році Форту Амстердам (Fort Amsterdam), в якому розташувалась адміністрація колонії. Саме цей рік зазначений на печатці Нью-Йорка як офіційна дата заснування міста. Історичний форт, який спочатку призначався для охорони голландських торгівельних операцій в річці Гудзон від інших колоніальних держав, простояв до кінця 18 століття, а сьогодні його місце займає Будинок митниці США імені Александра Гамільтона (Alexander Hamilton U.S. Custom House) - одна з архітектурних перлин Нижнього Манхеттена. 
   
Семиповерхова будівля в стилі боз-ар (фр. beaux-arts) зведена у 1907 році за проектом видатного архітектора Касса Гілберта (Cass Gilbert) для потреб справляння мита в Нью-Йоркському порту, який на той час був одним з найбільших в світі та забезпечував значну частину надходжень до скарбниці держави. Головний фасад будинку з боку Боулінг-Грін прикрашають чотири скульптури авторства Даніеля Честера Френча (Daniel Chester French) під спільною назвою "Континенти" (The Continents), які симолізують Азію, Америку, Європу та Африку. Над ними, на рівні шостого поверху, встановлені ще дванадцять менших статуй, що представляють великі морські держави від давнини до сьогодення - Грецію, Рим, Фінікію, Геную, Венецію, Іспанію, Голландію, Португалію, Данію, Німеччину, Англію та Францію. Крім того, по всьому периметру будівля оточена 44-ма колонами.
         
Багатство внутрішнього оздоблення будинку не поступається мальовничості його фасаду. Серед рясних декорацій інтер’єру домінує морська тематика - стіни прикрашають дельфіни, мушлі, корабельні штурвали, стилізовані хвилі. В центрі споруди розміщена триповерхова еліптична ротонда, увінчана 140-тонним куполом із заскленим дахом, через який в приміщення проникає сонячне світло.
   
Внутрішню поверхню куполу прикрашають розписи художника Реджинальда Марша (Reginald Marsh), який зобразив кораблі, що заходять в Нью-Йоркську гавань, та сцени перших досліджень мореплавцями Америки.
   
Будівлю наділено статусами Національної історичної пам'ятки США (National Historic Landmark) та пам’ятки Нью-Йорка (New York City Landmark), а також внесено до Національного реєстру історичних місць США (National Register of Historic Places). В 1990 році будинку присвоєно ім’я Александра Гамлітона - одного з батьків-засновників США та першого американського міністра фінансів, портрет якого можна побачити на десятидоларовій банкноті.

Будівля займає цілий квартал між Стейт-стріт (State Street), вулицею Боулінг-Грін (Bowling Green), Уайтхол-стріт (Whitehall Street) і Бридж-стріт (Bridge Street) та знаходиться за адресою Боулінг-Грін, 1 (1 Bowling Green).

В 1973 році митна служба переїхала звідси до Всесвітнього торгового центру 6, який згодом був зруйнований внаслідок терактів 11 вересня 2001 року. Тепер поряд з судом та архівом в будинку, а саме на його перших двох поверхах, розміщується Центр Джорджа Густава Хея (George Gustav Heye Center) - нью-йоркське відділення Національного музею американських індіанців (National Museum of the American Indian), який належить до Смітсонівського інституту (Smithsonian Institution).
 
В експозиції представлені предмети побуту та культури корінних народів Нового Світу, яких в колекції установи нараховується більше 800 тисяч - одяг, ремісничі вироби, картини та інші витвори мистецтва. Тут також зберігаються аудіовізуальні твори, документи та численні архівні фотографії.
   
Основу фонду установи складає багате надбання колекціонера Джорджа Густава Хея, який понад півстоліття, починаючи з 1903 року, подорожував Північною та Південною Америками, збираючи об’єкти культури корінних народів США, Канади, Мексики, Латинскої Америки та Карибських островів за 12 тисяч років їхньої історії. До слова, сам Манхеттен ввібрав частинку культури племен ленапе, які до приходу голландців займались полюванням та рослинництвом на його території. Так, їхньою мовою острів звався Манна-хата (Manna-hata, в перекладі - "горбистий острів"), і звідси й пішла його сучасна назва.

Центр Джорджа Густава Хея відкритий у 1994 році та приймає відвідувачів сім днів на тиждень. Вхід до нього безкоштовний. Сайт: nmai.si.edu.

Південніше музею цілий сусідній квартал займає Уан-Беттері-Парк-Плаза (One Battery Park Plaza), де знаходяться офіси відомої юридичної фірми "Х’юз Хаббард енд Рід" (Hughes Hubbard & Reed LLP).
 
36-поверховий будинок висотою 151 метр розшташований за адресами Стейт-стріт, 24 (24 State Street) та Уайтхол-стріт, 22 (22 Whitehall Street).

Одразу через дорогу, на Уайтхол-стріт, 33 (33 Whitehall Street), неподалік Брод-стріт, височіє Брод-Файненшл-Центр (Broad Financial Center, в перекладі - "фінансовий центр на Брод-стріт"), в якому знаходиться штаб-квартира одного з трьох провідних рейтингових агентств світу - "Фітч Рейтингс" (Fitch Ratings).
       
Це 30-поверхова офісна споруда, побудована у 1986 році, облицювання якої виконане з блакитного дзеркального скла. Брод-Файненшл-Центр також славиться своїм 3-поверховим лоббі з самобутнім мармуровим годинником та глобусами.
 
Походження назви Уайтхол-стріт, де знаходиться Брод-Файненшл-Центр, як і багатьох інших вулиць Фінансового району, сягає корінням ще часів Нового Амстердаму. Так, в середині 17 століття на теперішній Уайтхол-стріт була побудована двоповерхова резиденція останнього генерал-губернатора Нових Нідерландів (голландської колонії в Північній Америці, до якої входив Новий Амстердам) Пітера Стайвесанта (Peter Stuyvesant). У 1664 році до Манхеттена наблизились кораблі британців, які мали намір захопити голландські володіння. Спочатку Стайвесант планував захищати Новий Амстердам військовими методами, проте, зрештою, під тиском оточення погодився не чинити опору та добровільно передав колонію новим власникам.
 
Британці, ввійшовши до своїх нових володінь, нарікли будинок вже колишнього генерал-губернатора на честь лондонского Уайтхолу (White Hall) - резиденції англійських королів. Звідси вулиця і отримала свою назву. Крім того, саме поселення почало називатися Нью-Йорком і в його історії розпочалась нова віха.

Серед науковців поширена думка, що саме у Новому Амстердамі зародились духовні основи сучасної американської держави, такі як культурне розмаїття, багатоетнічніть, релігійна толерантність, економічна свобода. Що і казати, якщо вже в 1640-х роках півтисячі жителів розмовляли 18-ма різними мовами. Місцевому населенню гарантувалась свобода віросповідання та дотримання особистих прав - небачені привілеї в тогочасній Європі. Крім того, активно стимулювався розвиток торгівлі - працьовитим і підприємливим іммігрантам тут були тільки раді.

Знаючи про такі широкі свободи, що панували в колонії, британці пішли на хитрість. Вони пообіцяли жителям Нового Амстердаму збереження їхніх прав у випадку добровільного переходу під  управління англійської корони. Ця хитрість спрацювала, і британцям вдалося здобути колонію без жодного пострілу. 

По сусідству з Брод-Файненшл-Центр на Стоун-стріт, 8 (8 Stone Street) знаходиться 4-зірковий готель "Даблтрі бай Хілтон Хотел Нью-Йорк Сіті - Файненшл Дистрикт" (DoubleTree by Hilton Hotel New York City - Financial District).
 
Готель розміщується у 43-поверховому хмарочосі, збудованому в 2007 році. Офіційний сайт: doubletree3.hilton.com/en/hotels/new-york/doubletree-by-hilton-hotel-new-york-city-financial-district-NYCBPDT.
   
З півночі до Будинку митниці США прилягає парк Боулінг-Грін (Bowling Green) - найстаріший громадський парк Нью-Йорка, відкритий ще у 1733 році, задовго до здобуття незалежності Сполученими Штатами.
     
З самого початку тут поруч з насадженнями був облаштований майданчик для гри у боулз (bowling green), особливо популярної в ті роки, звідки і походить назва парку. Суть гри полягає в тому, щоби підкотити великі асиметричні кулі, траєкторія руху яких досить непередбачувана, якомога ближче до меншої білої кулі. Існує думка, що на місці теперішнього парку до приходу європейців проводили свої зібрання корінні індіанські племена.

За своєю формою Боулінг-Грін нагадує краплю. По всьому периметру він оточений встановленою ще у 1771 році огорожею, яка є найстарішою в Нью-Йорку та разом з парком занесена до Національного реєстру історичних місць США (National Register of Historic Places).
       
Нещодавно місцева влада присвоїла парку другу назву - Площа Дня Евакуації (Evacuation Day Plaza) -  на вшанування історичної події, яка відбулася 25 листопада 1783 року, коли останній британський солдат залишив Нью-Йорк, і до міста тріумфально ввійшов генерал Джордж Вашингтон зі своїм військом, ознаменувавши переможне завершення війни за незалежність США.
 
Від парку бере свій початок легендарний Бродвей (Broadway, дослівно - "широкий шлях") - одна з найвідоміших вулиць світу. Він простягається на північ через весь Манхеттен, Бронкс і далі далеко за межі Нью-Йорка. Загалом, довжина Бродвею становить 53 кілометри, з яких 24км пролягає в межах міста, що робить його найдовшою вулицею в Нью-Йорку. 

Історично Бродвей походить від давної індіанської стежки, що вигадливо звивалась між болотами та скелями вздовж Манхеттена. Нею, за легендою, місцеві племена гнали худобу на водопій. Саме на Бродвеї, в декількох кроках від парку Боулінг-Грін, у 1790 році жив тоді вже президент Джордж Вашингтон, доки статус столиці США не перейшов від Нью-Йорка до Філадельфії. 

У 1886 році в Нижньому Манхеттені з нагоди офіційного відкриття Статуї Свободи відбувся імпровізований парад. Святкова колона людей, причетних до встановлення статуї, пройшла Бродвеєм, офісні будинки якого рясніли конторами біржових брокерів. В той час в біржовій діяльності широкою популярністю користувались тікерні апарати - пристрої, на зразок сучасного факсу, які приймали з телеграфних ліній інформацію про поточні курси акцій та видруковували її на вузькій паперовій стрічці, названій так само тікерною. Коли святкова колона проходила підніжжям офісних будинків, місцеві працівники почали спонтанно викидати з вікон тікерні стрічки, які, звиваючись у спіральні гірлянди, створювали святковий ефект снігової заметілі. Так зародилась традиція, що стала однією з візитівок Нью-Йорка - парад тікерної стрічки (ticker-tape parade).
   
Парад періодично проводиться на честь знаменних подій та видатних діячів, серед яких президенти, прем’єр-міністри та монархи іноземних держав, релігійні лідери, військові командири, переможці спортивних змагань, передові космонавти та авіатори, американські політики високого рангу та інші відомі особи. Особи, які вшановуються, урочисто проходять або проїжджають на автомобілях з відкритим дахом по Бродвею від парку Боулінг-Грін до Сіті-Хол-Парку (City Hall Park) біля мерії Нью-Йорка, при цьому приймаючи святковий паперовий "душ". Ділянка Бродвею, де традиційно проводиться парад, отримала назву Каньйон Героїв (Canyon of Heroes), оскільки щільні ряди багатоповерхівок, що тягнуться по обидва боки вулиці, нагадують своєрідний рукотворний каньйон.
     
Парад, на зразок престижної нагороди, є свідченням визнання особливих заслуг особи та високої оцінки її діяльності. Перелік найвидатніших подій та осіб, удостоєних параду тікерної стрічки:

1889 р.: столітній ювілей інавгурації Джорджа Вашингтона як першого президента Сполучених Штатів;

1927 р.: Чарльз Ліндберг - видатний льотчик, який вперше самостійно перелетів через Атлантичний океан (у травні 1927 р. він здійснив рейс з Нью-Йорка до Парижа);

1930 р.: Річард Берд - американський дослідник, який у 1929 році вперше пролетів над Південним полюсом;

1936 р.: Джессі Оуенс - видатний американський темношкірий легкоатлет, який 1936 року в Берліні безпосередньо на очах в спантеличеного керівництва тогочасної Німеччини здобув чотири золоті медалі Олімпійських ігор, завдавши таким чином символічного удару по расовій теорії;

1945 р.: генерал Дуайт Ейзенхауер - Верховний головнокомандувач експедиційними силами в Європі під час Другої світової війни, майбутній 34-й президент США;

1945 р.: День перемоги над Японією, який ознаменував закінчення Другої світової війни. Це наймасштабніший парад тікерної стрічки за всю історію - під час святкувань на вулиці викинули майже 5,5 тисяч тонн паперу;

1945 р.: генерал Шарль де Голль - голова тимчасового уряду Франції та майбутній президент країни;

1946 р.: Вінстон Черчилль - прем’єр-міністр Великобританії часів Другої світової війни, майбутній лауреат Нобелівської премії з літератури;

1946 р.: делегати першої пленарної сесії Генеральної Асамблеї ООН. Штаб-квартира організації на той час знаходилась в нью-йоркському боро Квінз;

1949 р.: Джавахарлал Неру - перший прем’єр-міністр Індії;

1951 р.: Давид Бен-Гуріон - перший прем’єр-міністр Ізраїлю;

1957 р.: королева Великобританії Єлизавета II;

1958 р.: Ван Кліберн - американський піаніст, перший переможець Міжнародного конкурсу імені Чайковського у Москві, який своєю віртуозною грою підкорив радянську публіку, незважаючи на розпал "холодної війни". Це єдиний музикант, удостоєний параду телеграфної стрічки;

1959 р.: Віллі Брандт - мер Західного Берліна, майбутній президент Федеративної Республіки Німеччини та лауреат Нобелівської премії миру;

1959 р.: принцеса Нідерландів Беатрікс, яка в майбутньому стала королевою країни;

1969р.: Ніл Армстронг, Майкл Коллінз та Базз Олдрін - славетні космонавти, які вперше побували на Місяці;

1979 р.: Папа Римський Іван Павло II;

1990 р.: Нельсон Мандела - видатний підвенноафриканський правозахисник та політик, ув’язений протягом 27 років за боротьбу з апартеїдом, майбутній президент Південно-Африканської республіки та лауреат Нобелівської премії миру.
   
У 1960-х роках тікерні апарати вийшли з ужитку і були замінені телевізорами та комп’ютерами, які висвічували поточні котирування акцій на екранах. Тому сьогодні під час парадів замість тікерної стрічки використовується переважно конфетті та подрібнений на шредерах офісний папір.

Призначення параду тікерної стрічки - привілегія мера Нью-Йорка. З часу відкриття Статуї Свободи це дійство проходило понад 200 разів. Сьогодні парад проводиться не часто, в середньому лише раз на декілька років. Останній відбувся у 2015 році з нагоди перемоги жіночої збірної США з футболу на чемпіонаті світу. 
 
Імена героїв парадів та дати їх проведення викарбувані на спеціальних табличках, що вмонтовані у тротуари Канйьону Героїв.

З північого боку Боулінг-Грін розміщена бронзова скульптура "Бик, що атакує" (Charging Bull) - без перебільшення, один із символів Уолл-стріт та всього Нью-Йорка, який за популярністю серед туристів навіть порівнюють зі Статуєю Свободи.
     
Виготовив її американський скульптор італійського походження Артуро Ді Модіка (Arturo Di Modica) як уособлення сили та міці американського народу у відповідь на обвал фондового ринку в 1987 році, коли індекс Доу-Джонса лише за один день опустився на рекордних 22%.

Скульпутра висотою 3,4 метри та довжиною майже 5 метрів складається зі скріплених між собою металевих шматків товщиною всього декілька сантиметрів, хоча сам бик при цьому важить 3,2 тонни. Відлив його скульптор за власні кошти, витративши 360 тисяч доларів, а сама робота зайняла в нього два роки.

В ніч на 15 грудня 1987 року Артуро Ді Модіка таємно встановив бика під ялинкою навпроти Нью-Йоркської фондової біржі з боку Брод-стріт. Це був своєрідний подарунок місту до Різдва, покликаний вселяти фінансовий оптимізм. Щоправда, оскільки бик був встановлений самовільно, правоохоронці того ж дня його прибрали. Це викликало невдоволення населення, якому скульпутра вже за короткий час припала до душі. Як наслідок, під тиском громадськості влада дозволила повернути бика - через тиждень його урочисто встановили на Бродвеї, двома кварталами південніше фондової біржі.
   
Ді Модіка вирішив втілити в бронзі саме цю тварину не випадково. Так, в біржовому сленгу "биками" називають учасників ринку, які купують акції в надії на їхнє подальше здорожчання, і таким чином отримують прибуток з різниці в цінах. На противагу "бикам" "ведмеді" намагаються здешевити акції, щоби придбати їх за якомога меншою ціною. 

Проте, називати "ведмедів" гальмом зростання ринку, а "биків", навпаки, рушійною силу розвитку було б неправильно, оскільки якраз тривале домінування останніх і є однією з причин біржових криз. Так, внаслідок необґрунтованого зростання, ціни на акції починають значно перевищувати їхню реальну вартість, що призводить до виникнення спекулятивних економічних бульбашок, які й закінчуються обвалами. Тому стабільність та процітання фондових бірж залежить від підтримання розумного балансу між "биками" та "ведмедями".

В нью-йоркського бика, якого ще називають "Бик з Уолл-стріт" (Wall Street Bull), є свої побратими - Ді Модіка встановив схожі скульптури також у Шанхаї та Амстердамі. Що цікаво, "Бик, що атакує" не належить місту, а продовжує знаходитись у всласності автора. Скульптура навіть має свій сайт: chargingbull.com.

7 березня 2017 року, напередодні Міжнародного жіночого дня, в бика з’явилась сусідка - скульптура "Безстрашна дівчинка" (Fearless Girl). 
     
Її виготовила американська скульпторка уругвайського походження Крістен Візбал (Kristen Visbal) на замовлення інвестиційної компанії "Стейт Стріт Глобал Едвайзорс" (State Street Global Advisors), щоби привернути увагу суспільства до питання гендерної нерівності у сфері корпоративного управління. Так, в радах директорів чверті з трьох тисяч найбільших компаній США немає жодної жінки. Крім того, представниці прекрасної статі зазнають дискримінації в оплаті праці - за однакову роботу вони часто отимують значно менше, ніж чоловіки. 

110-кілограмова бронзова статуя дівчинки ростом 1,3 метри, яка відважно стоїть навпроти масивного бика, що всього за декілька кроків від неї, одразу викликала значну симпатію серед жителів Нью-Йорка і туристів та стала своєрідним симоволом боротьби за жіноче рівноправ'я. За задумом, "Безстрашна дівчинка" покликана уособлювати силу і рішучість жінок в сучасному діловому світі.
       
Одразу перед скульптурами знаходиться центральний вхід до історичного офісного будинку Бродвей, 26 (26 Broadway), в якому заробив свої величезні статки перший в історії доларовий мільярдер та найбагатша людина свого часу Джон Рокфеллер.
 
Нижня дугоподібна частина будівлі повторює вигин Бродвею, в той час як вежа з дахом у формі піраміди стоїть в одній лінії з іншими навколишніми висотками.
   
Бродвей, 26, спочатку 10-поверховий будинок, був зведений у 1885 році для розміщення штаб-квартири заснованої Рокфеллером "Стандарт Ойл Компані" (Standard Oil Company, Inc.), яка в подальшому стала гігантом нафтової промисловості, монополізувавши американський ринок. Сьогодні серед нащадків цього знаменитого тресту дві з трьох найбільших нафтових компаній світу - "Екссон Мобіл Корпорейшн" (Exxon Mobil Corporation) та "Шеврон Корпорейшн" (Chevron Corporation).

У 20-х роках минулого століття Бродвей, 26 значно розбудували, і він з тепер вже 31 поверхом став найвищою будівлею півдненного Манхеттену, здіймаючись майже на 160 метрів. Підсвічену піраміду будинку навіть використовували як маяк для кораблів, що заходили в гавань.

В 1995 році Бродвей, 26 наділено статусом пам’ятки Нью-Йорка. Сьогодні серед його орендарів - Нью-Йоркська академія кіномистецтва (New York Film Academy).
 
По інший бік Бродвею розташувався Кунард-Білдінг (Cunard Building) - колишня штаб-квартира знаменитої компанії "Кунард Лайн" (Cunard Line), у свій час, до появи авіалайнерів, лідера трансатлантичних пасажирських перевезень, пароплави якої курсували між Європою та Америкою.
     
Зведений у 1921 році в стилі неоренеcансу, цей офісний будинок, облицьований вапняком, нараховує 23 поверхи. Адреса: Бродвей, 25 (25 Broadway). Фасади будівлі також виходять на Морріс-стріт (Morris Street) з півночі та Гринвіч-стріт (Greenwich Street) із заходу.

Напевно, найбільша принада Кунард-Білдінг - його великий зал на першому поверсі, де раніше знаходились квиткові каси. Захоплюючий інтер’єр залу оформлений в морській тематиці. Його стелю прикрашають розписи відомого американського художника Езри Вінтера (Ezra Winter), на яких зображені морські зірки, альбатроси, мушлі, кораблі Христофора Колумба та інших славетних мореплавців.
     
З 2014 року зал використовується компанією "Чіпріані" (Cipriani) для проведення урочистих заходів.
   
Враховуючи високу архітектурну цінність Кунард-Білдінг, у 1995 році його було визнано пам’яткою Нью-Йорка. 

Трохи південніше в тому ж кварталі можна зустріти Інтернешнл-Меркантайл-Мерін-Компані-Білдінг (International Mercantile Marine Company Building), що знаходиться за адресою Бродвей, 1 (One Broadway) та знаменує собою початок цієї славетної вулиці.
 
Споруда збудована ще у 80-х роках 19-го століття з червоної цегли (хоча тепер це непомітно) та спершу носила назву Вашингтон-Білдінг, оскільки на цьому місці під час війни за незалежність США знаходився штаб генерала Джорджа Вашингтона. У 1919 році в будівлі розмістилась штаб-квартира "Інтернешнл Меркантайл Мерін Компані" (International Mercantile Marine Co., в перекладі - "Міжнародна торгова морська компанія") - великого судноплавного тресту з флотом у 120 кораблів, заснованого відомим підприємцем Джоном Пірпонтом Морганом-старшим (John Pierpont Morgan Sr. або скорочено J. P. Morgan). Одночасно була проведена масштабна реконструкція і цегляний фасад будинку покрили вапняковим та мармуровим облицюванням в стриманому неокласичному стилі.
 
Враховучи спецалізацію "Інтернешнл Меркантайл Мерін Компані", дизайн будинку виконаний в морській тематиці. Всередині, на стінах елегантного лоббі, намальована схема судноплавих шляхів та компас, а ззовні, на рівні другого поверху в одному ряді з вікнами чергуються мозаїчні емблеми відомих портових міст світу.
   
Інтернешнл-Меркантайл-Мерін-Компані-Білдінг занесений до Національного реєстру історичних місць та визнаний пам’яткою Нью-Йорку. Сьогодні тут розміщуються офіси юридичної фірми "Ендрюс Курт Кеньйон" (Andrews Kurth Kenyon LLP) та відділення "Сітібенк" (Citibank), що входить до числа найбільших банків світу. В Україні діє його дочірня установа ПАТ "Сітібанк" (м. Київ) - одна з найприбутковіших на місцевому ринку фінансових послуг.
 

Зміст

3. Південний край Фінансового району

   
На стику Саут- і Уайтхол-стріт над Іст-Рівер височіє офісна багатоповерхівка Уан-Нью-Йорк-Плаза (One New York Plaza), відома тим, що є найпівденнішим хмарочосом Манхеттена.
 
Клітчастий рельєфний фасад будівлі, виконаний в модерністському стилі, нагадує поверхню вафлі або бджолиних стільників.
 
Уан-Нью-Йорк-Плаза, збудований у 1970 році, нараховує 50 поверхів (крило з південного боку - 20 поверхів) та сягає 195 метрів у висоту. Тут знаходиться штаб-квартира косметичної компанії "Ревлон" (Revlon, Inc.) та офіси однієї з провідних компаній з надання фінансових полуг у світі "Морган Стенлі енд Компані" (Morgan Stanley & Co. LLC).
   
Хмарочос належить групі співвласників, серед яких відомі компанії "Брукфілд Офіс Пропертіс" (Brookfield Office Properties Inc.) та "Китайська Інвестиційна Корпорація" (China Investment Corporation). Веб-портал для орендарів будинку: onenewyorkplaza.info.

Навпроти Уан-Нью-Йорк-Плаза знаходиться будинок з майже ідентичною назвою - Нью-Йорк-Плаза (New York Plaza), житлова багатоповерхівка з сучасним виглядом та, попри це, майже півторасторічним віком. 
 
Зведена у 1886 році, тоді ще 8-поверхова будівля тривалий час використвовувалась на військові потреби. У 80-роках минулого століття висоту будинку збільшено на 9 поверхів, фасад переоблицьовано скляним покриттям, а саму споруду переобладнали під розміщення офісів. Після чергової реконструкції у 2009 році офісні приміщення замінено квартирами.
         
Знаходиться Нью-Йорк-Плаза за адресами Уотер-стріт, 2 (2 Water Street) та Уайтхол-стріт, 39 (39 Whitehall Street). Сайт будинку: newyorkplaza.com.

Через дорогу від Нью-Йорк-Плаза знаходиться 33-поверховий офісний будинок Уан-Стейт-Стріт-Плаза (One State Street Plaza), в якому розміщена штаб-квартира американської холдингової компанії "Ембек Файненшл Груп" (Ambac Financial Group, Inc.), що здійснює надання фінансових послуг. 
   
Будівля висотою 140 метрів зведена у 1969 році в інтернаціональному стилі. Адреса: Стейт-стріт, 1 (1 State Street) та Уайтхол-стріт, 34 (34 Whitehall Street).
 
Уан-Стейт-Стріт-Плаза ділить квартал зі ще однією офісною спорудою - Стейт-стріт, 17 (17 State Street).
 
165-метровий модерністський будинок зведений у 1988 році та нараховує 42 поверхи. Стейт-стріт, 17 найбільш відомий своїм характерним заокругленим фасадом блакитного кольору.
     
Серед найбільших орендарів багатоповерхівки - технологічна компанія "АйПісофт" (IPsoft, Inc.), яка розмістила тут свою штаб-квартиру, а також відома компанія "Фідесса Корпорейшн" (Fidessa Corporation), що здійснює розробку програмного забезпечення та надає послуги у сфері фінансів і торгівлі.

Біля підніжжя Стейт-стріт, 17 встановлено дві скульпутри відомого американського митця Кіта Харінга (Keith Haring) - "Безіменна (фігура, що балансує на собаці)" (Untitled (Figure Balancing on Dog)) та "Безіменна (дві танцюючі фігури)" (Untitled (Two Dancing Figures)), виготовлені у 80-х роках минулого століття. Обидві роботи виконані з металу, пофарбованого у червоний та червоно-жовтий кольори відповідно.
         
Скульптура "Безіменна (фігура, що балансує на собаці)" розташована з боку Церкви Діви Марії Розарія, в той час як скульптура "Безіменна (дві танцюючі фігури)" піднімає настрій у перехожих на розі Стейт- і Перл-стріт.
   
Біля підніжжя Стейт-стріт, 17 та Уан-Стейт-Стріт-Плаза розташований Джеймс-Ватсон-Хаус (James Watson House) та впритул до нього Церква Діви Марії Розарія (Church of Our Lady of the Rosary), в якій знаходиться Обитель святої Елізабет Енн Сетон (Shrine of St. Elizabeth Ann Seton), де проживала перша канонізована американка.
 
Джеймс-Ватсон-Хаус споруджений у федеральному стилі у 1793 році та спочатку являв собою невеликий прямокутний будинок на два вікна в ширину, що тепер складає східну частину будівлі. У 1806 році споруду розширили - із західного боку з’явилася добудова хвилястої форми. Над цим працював відомий архітектор Джон Маккомб-молодший (John McComb Jr.). 
 
Першим власником будинку, як це випливає з його назви, був Джеймс Ватсон - заможний нью-йоркський торговець та сенатор. Славетна історія будівлі почалася в останній чверті 19 століття. Неврожай 1879 року в Ірландії в поєднанні з політичною нестабільністю в цій країні спричинив масову еміграцію місцевого населення до США. Більшість переселенців становили молоді незаміжні дівчата, частина з яких по приїзді в далеку незнайому країну опинялися в складному становищі. Для опіки над ними у 1883 році було засновано Місію Діви Марії Розарія для захисту ірландських дівчат-мігранток (Mission of Our Lady of the Rosary for the Protection of Irish Immigrant Girls), де їм  безкоштовно надавали тимчасовий притулок, духовну підтримку та допомогали в пошуках роботи. 

Через два роки місія переїхала у Джеймс-Ватсон-Хаус та сусідний з ним будинок за адресою Стейт-стріт, 8, де на початку 19 століття жила свята Елізабет Енн Сетон з сім’єю. Всього за час своєї діяльності місія, від якої походить Церква Діви Марії Розарія, надала допомогу більш як 100 тисячам ірландських мігранток.

З моменту заснування церква розміщувалась у Джеймс-Ватсон-Хаус. В 1965 році на місці знесеного будинку Елізабет Сетон було зведено нову будівлю храму, в якому знаходиться Обитель святої Елізабет Енн Сетон - засновниці першої в США безкоштовної католицької школи для дівчат, а також першого американського релігійного ордену - жіночої чернечої католицької конгрегації "Сестри Милосердя святого Йосипа" (Sisters of Charity of Saint Joseph's). У 1975 році вона була канонізована Папою Римським Павлом VI, ставши першою в історії святою-уродженкою Америки.
     
Цегляна будівля церкви хоча і сучасна, проте виконана в георгіанському стилі колоніальних часів, щоб гармонійно доповнювати суміжний Джеймс-Ватсон-Хаус. На фасаді церкви розміщена статуя Елізабет Сетон з білого мармуру.
 
Храм входить до римо-католицької парафії Святого Петра та Діви Марії Розарія (Roman Catholic parish of St. Peter’s - Our Lady of the Rosary), якій також належить Церква святого Петра на Барклі-стріт. Офіційний сайт парафії: spcolr.org.

Після відкриття нової будівлі церкви Джеймс-Ватсон-Хаус було реконструйовано для розміщення в ньому парафіяльного священика. Цей один з найстаріших існуючих будинків міста було визнано пам’яткою Нью-Йорка та додано до Національного реєстру історичних місць.

Південні ворота до Манхеттена - це термінал "Уайтхол2 Статен-Айлендської поромної переправи (Staten Island Ferry Whitehall Terminal), яскраво-оранжеві кораблі якої перевозять пасажирів між Манхеттеном та Статен-Айлендом.
   
Всього переправу обслуговують два термінали - інший знаходиться на північно-cхідному краю Статен-Айленда. Манхеттенський термінал, розташований за адресою Саут-стріт, 4 (4 South Street), збудовано у 2005 році. На його даху розміщені сонячні батареї, які частково забезпечують споруду власною електроенергією.
     
Переправа функціонує цілободово сім днів на тиждень. Пороми відправляються, як правило, щопівгодини, здійснюючи в сукупності більше сотні рейсів на день. Поїздка в один бік займає близько 25 хвилин, в той час як протяжність маршруту становить 8,4 км. Річна кількість перевезених пасажирів сягає 23 мільйони (в середньому 70 тис. чол. на день), що робить Статен-Айлендську поромону переправу найбільш завантаженою пасажирською поромною системою в світі.

Проїзд на кораблях безкоштовний, і це дуже приваблює туристів, які мають змогу без зайвих витрат насолодитись краєвидами Статуї Свободи, Нижнього Манхеттена, Джерсі-Сіті, острову Елліс та мосту Веррацано-Нерроуз. Крім того, на суднах функціонують кафе та надається безкоштовний доступ до Wi-Fi.
   
Сучасна Статен-Айлендська поромна переправа відкрилась у 1905 році, хоча історія водного сполучення між двома островами сягає ще доколоніальних часів, коли індіанські племена ленапе пропливали через Нью-Йоркську гавань на каное. Сайт переправи: www.siferry.com. 

При виході з терміналу пасажирів зустрічає майданчик і павільйон "Новий Амстердам" (New Amsterdam Plein and Pavilion) - подарунок місту від Королівства Нідерландів з нагоди чотирьохсотої річниці прибуття на територію теперішнього Нью-Йорка англійського моряка голландської Ост-Індської компанії Генрі Гудзона, який шукав північно-західний шлях з Європи в Азію.
     
Хоча Нью-Йоркську гавань відкрив ще 1524 року італійський мореплавець Джованні да Верраццано, саме Гудзон у 1609 році вперше ступив на Манхеттен та піднявся вверх по річці, що сьогодні носить його їм’я.

Майданчик та павільйон облаштовані на площі Петера Мінюіта (Peter Minuit Plaza), названої на честь підприємливого губернатора Нових Нідерландів, відомого тим, що він викупив у 1626 році в місцевих індіанців Манхеттен в обмін на товари вартістю 60 гульденів (еквівалент орієнтовно 24 долари, на теперішні гроші - близько однієї тисячі доларів). 
 
Хоча, за однією з теорій, індіанці вважали, що продають не сам острів, а лише право на полювання на його території, або щось подібне. Як би там не було, а ця покупка вийшла однією з найвигідніших в історії - сьогодні земля Манхеттена оцінюється в близько 50 мільярдів доларів. Набуття острова у власність забезпечило голландцям правову основу для розбудови Нового Амстердаму, і поселення почало стрімко розвиватись, щоб одного дня стати найбільшим містом США, яким зараз є Нью-Йорк.

Майданчик та схожий на квітку білий павільйон виконують роль своєрідної "вітальні під відкритим небом" для відпочинку та проведення різноманітних заходів, де відвідувачі також можуть отримати необхідну інформацію про Нью-Йорк і скуштувати смачні страви. З настанням темряви по периметру павільйона вмикається різнокольорова світлодіодна підсвітка, віддаючи таким чином шану Петеру Мінюіту. Символічно, що відбувається це рівно опівночі, оскільки в перекладі з французької прізвище Мінюіт означає "північ". 
 
З терміналом "Уайтхол" межує розташований за адресою Саут-стріт, 10 (10 South Street) Беттері-Мерітайм-Білдінг (Battery Maritime Building), який слугує терміналом поромної переправи до острова Говернорс (Governors), що знаходиться приблизно за 730 метрів на південь від Манхеттена.
       
Будівля в стилі боз-ар зведена у 1909 році та спочатку використовувалась як причал для поромного сполучення між Манхеттеном та Брукліном.

Беттері-Мерітайм-Білдінг внесено до Національного реєстру історичних місць США та наділено статусом пам’ятки Нью-Йорка. Сайт будинку:  www.batterymaritimebuilding.com.
   

Зміст

4. Острівець історії

     
Серед хмарочосів Фінансового району декілька кварталів з невисокими компактними будиночками наче переносять на два, а то й три століття назад. Один з них знаходиться навпроти Брод-Файненшл-Центр та має назву Історичниий район кварталу Таверни Фронсеса (Fraunces Tavern Block Historic District). Ядром району, як випливає з його назви, є Таверна Фронсеса (Fraunces Tavern) - відомий музей, ресторан та бар в найстарішій з існуючих досі будівель Манхеттена, що відіграла значну роль в історії всієї країни.
   

 
Відкрив таверну в 1762 році торговець Семюел Фронсес (Samuel Fraunces), звідки і пішла її сучасна назва. Для цього він переобладнав житловий будинок, зведений ще у 1719 році. Заклад одразу став популярним серед відвідувачів, які приходили сюди не лише на дозвіллі, а й для вирішення важливих справ - 1768 року тут знаснували першу Нью-Йоркську торгівельну палату. Крім того, таверна стала осередком активності американських революціонерів, які прагнули здобуття незалежності для своєї країни.
   
У 1783 році, коли останній британський солдат залишив береги США, в честь перемоги на другому поверсі таверни в Довгій кімнаті була проведена урочиста зустріч, під час якої генерал Джордж Вашингтон в присутності офіцерів Континентальної армії виголосив сповнену теплоти прощальну промову, перед тим як піти у відставку з посади головнокомандувача військами та повернутися до звичайного життя. В колекції музею зберігаються мемуари одного полковника, який задокументував цю знамениту промову, а в Довгій кімнаті й дотепер відтворена обстановка того часу.
     
В наступні роки, коли столиця США знаходилась у Нью-Йорку, будівля таверни вміщувала декілька державних органів, серед яких Департамент закордонних справ (попередник теперішнього Держдпепартаменту) та казначейство.

На рубежі 19 та 20 століть таверну, яка до того часу неодноразового перебудовувалась, планувалось знести, однак в результаті тут в 1907 році відкрили музей, а сам будинок, попри те, що від його первісної конструкції залишились лише окремі елементи, в подальшому занесли до реєстру пам’яток США і наділили статусом пам’ятки Нью-Йорка.

Музей розміщується на другому і третьому поверхах, в той час як ресторан і бар займають перший поверх. Знаходиться таверна на розі Перл- та Брод-стріт за адресою Перл-стріт, 54 (54 Pearl Street). Сайт музею: www.frauncestavernmuseum.org.

Над входом в будівлю майорить історичний американський прапор з 13-ма зірками та смугами, які символізували перші 13 штатів, що ввійшли до складу країни. 
 
30-поверховий коричневий будинок навпроти - це Брод-стріт, 85 (85 Broad Street), в минулому - штаб-квартира однієї з найбільших у світі фінансових компаній "Ґолдман Сакс" (Goldman Sachs).
 
Збудована ця офісна споруда у 1983 році. Зараз тут розміщуються штаб-квартири великого інвестиційного банку "Оппенгеймер енд Компані" (Oppenheimer & Co. Inc.) та відомої компанії "Нільсен Медіа Рісерч" (Nielsen Media Research), що займається вимірюванням медіа-аудиторії теле- та радіопрограм. Сайт будинку: 85broadst.com.
 
Брод-стріт, 85 розділяє Стоун-стріт на дві частини: західну, де дозволений рух автомобілів, та східну пішохідну, яка разом з навколишніми будинками складає Історичний район Стоун-стріт (Stone Street Historic District), утворений у 1996 році Комісією збереження пам'яток Нью-Йорка.
     
Стоун-стріт, історія якої сягає ще часів Нового Амстердаму, стала першою вимощеною камінням вулицею Нью-Йорка, звідки і пішла її теперішня назва (дослівно - "кам’яна вулиця"). Оскільки первісне дорожнє покриття не збереглось, Стоун-стріт вимостили заново, проте в стилі тих часів.

Історичний район, всіяний  будинками з 19 - початку 20 століть, простягається на два квартали. Сьогодні тут знаходиться з десяток популярних барів та ресторанів, які в теплу погоду для більшого комфорту відвідувачів розставляють столики прямо на вулиці. 
         
Неподалік, на Бівер-стріт, 56 (56 Beaver Street) знаходиться славетний "Дельмонікос" (Delmonico's) - настаріший ресторан в США, який в свій час відвідували Марк Твен, Авраам Лінкольн, Томас Вудро Вілсон, Чарлз Діккенс та інші знаменитості. 
   
Заклад відкритий ще у 1837 році іммігрантами з Швейцарії братами Джоном та Пітером Дельмоніко, а теперішня неоренесансна будівля трикутної форми, схожа на праску, споруджена у 1891 році. Існує думка, що дві мармурові колони, які стоять перед входом в ресторан, були спеціально привезені з руїн Помпеї. 
     
Верхні поверхи будинку займають квартири. Сайт "Дельмонікос": www.delmonicosrestaurant.com.

Бівер-стріт, де знаходиться ресторан, названа на честь бобрів (Beaver Street в перекладі - "боброва вулиця"), зображення яких є навіть на печатці Нью-Йорка. Настільки велика шана цим тваринкам тут не випадкова.
 
Так, Генрі Гудзон, хоч і не знайшов північно-західного шляху з Європи в Азію, проте зробив інше важливе відкриття, яке зіграло ключову роль в історії Нью-Йорка - він помітив вздовж річки Гудзон значні скупчення бобрів, про що доповів керівництву Голландської Ост-Індійської компанії. В той час в Єропі хутро цих гризунів цінувалося дуже високо - з нього робили головні убори, доступні лише забезпеченим людям. Тож для постачання борових шкур голландці вирішили заснувати в теперішній Нью-Йоркській гавані торговий пост - вже згаданий Новий Амстердам, який швидко став адміністративним центром Нових Нідерландів.

Безпосередньо добуванням хутра займались місцеві індіанці, в яких європейці вимінювали цінний товар на різні побутові знаряддя. Щоправда, обсяги торгівлі шкурами були настільки значними, що популяція бобрів у Нью-Йорку за декілька десятилість практично зникла. Проте поселення зуміло перероієнтувати свою економічну діяльність та, завдяки вдалому географічному розшташуванню в унікальній природній гавані, набуло статусу важливого транспортного і торгівельного пункту.

Будівлю "Дельмонікос" та Стоун-стріт сполучає найкоротша вулиця Нью-Йорка Мілл-Лейн (Mill Lane), що має довжину близько 20 метрів. Назву Мілл-Лейн (в перекладі - "млиновий провулок") дав млин, який знаходився на цьому місці декілька століть тому.
 
Взагалі, борошномельна промисловість була однією з основних галузей господарства давнього Нью-Йорка. Через це поряд з бобрами на печатці міста зображений також млин.

На Ганновер-сквер, 7 (7 Hanover Square) знаходяться штаб-квартири однієї з найбільших страхових компаній США "Гардіан Лайф Іншуренс Компані оф Америка" (Guardian Life Insurance Company of America) та медіакомпанії "Ньюсвік Медіа Груп" (Newsweek Media Group), якій належать відомий щотижневик "Ньюсвік" (Newsweek) та один з найпопулярніших у світі новинних Інтернет-ресурсів "Інтернешнл Бізнес Таймс" (International Business Times).
   
Ця 26-поверхова будівля з червоної цегли споруджена в 1983 році.

Зміст

5. На березі Іст-Рівер

   
В часи Нового Амстердаму східна берегова лінія південного Манхеттена проходила по Перл-стріт, і ця вулиця рясніла устрицями, які водилися в Іст-Рівер. Звідси і пішла назва Перл-стріт (дослівно в перекладі - "перлинна вулиця"). З часом в результаті інтенсивного досипання землі для розширення острова Манхеттена протока була відсунута на 200-300 метрів. Як наслідок, тепер Перл-стріт, раніше набережну вулицю, від Іст-рівер відділяють декілька кварталів. Цікаво, що Іст-Рівер, хоч і перекладається як "східна річка", проте географічно є протокою.

Вздовж манхеттенського узбережжя Іст-Рівер прокладена Іст-Ріверська магістраль Франкліна Делано Рузвельта (Franklin D. Roosevelt East River Drive, скорочено - FDR Drive) - 15-кілометрова автострада, що тягнеться від Фінансового району через штаб-квартиру Організації Об’єднаних Націй до Східної 125 вулиці (бульвару Мартіна Лютера Кінга-мололодшого) району Гарлем, що у Верхному Манхеттені. Дорога має ім’я 32-го президента США, який займав свій пост з 1933 по 1945 рік, зумівши вивести країну з Великої депресії та разом з союзними державами здобути перемогу у Другій світовій війні. Частина магістралі в межах Нижнього Манхеттена прокладена вище рівня вулиці над Саут-стріт (South Street).

В тому місці, де бере свій початок Іст-Ріверська магістраль, височіє Брод-стріт, 125 (125 Broad Street) - офісний 40-поверховий будинок, що належить відомій юридичній фірмі "Салліван і Кромвелл" (Sullivan & Cromwell LLP) та слугує її штаб-квартирою.
 
Споруда збудована у 1971 році в модерністичному стилі, здіймаючись на висоту 153 метри.
 
Поряд знаходиться Уотер-стріт, 55 (55 Water Street), який на момент зведення у 1972 році був найбільшим за площею офісним будинком у світі й дотепер залишається найбільшим за цим показником у Нью-Йорку, маючи сукупно 325 тис. квадратних метрів приміщень.
     
Тут розміщені штаб-квартири однієї з найбільших в США компаній зі страхування здоров’я "ЕмблемХелс" (EmblemHealth), одного з трьох провідних рейтингових агентств світу (поряд із вже згаданим "Фітч Рейтингс") "Стендерд енд Пурс" (Standard & Poor's), а також виробника стильного одягу, аксесуарів та парфумів "Хуго Босс Ю-Ес-Ей" (Hugo Boss USA, Inc.) - американської дочірньої компанії відомого німецького дому моди.
 
На першому поверсі функціонує відділення одного з найбільших у світі банків "Чейз Бенк" (Chase Bank).

Уотер-стріт, 55 складається з 53-поверхової вежі висотою 209 метрів та 15-поверхового крила з похилим фасадом. Сайт хмаросоча: www.55water.com.

Напевно, головна "роздинка" будинку - це його громадський парк під назвою "Надземний акр" (Elevated Acre), відкритий у 2005 році. 
 
Парк площею, як випливає з його назви, в один акр (близько 4 тис. кв.м.) облаштований на рівні третього поверху на даху гаража, що примикає до вежі та крила Уотер-стріт, 55 з боку Іст-Рівер, та являє собою композицію зі штучної галявини, оточеної семиярусним амфітеатром із зеленими насадженнями, над якими височіє світлодіодний маяк. Ця територія користується популярністю в місцевих офісних працівників, які приходять сюди на обід, а також туристів, що бажають помилуватися чудовим краєвидом Бруклінського мосту та прибережної частини Брукліна. Тут також проводяться різноманітні урочисті заходи, кінопокази та концерти. 
     
Вхід до парку здійснюється через ескалатор та сходи з боку Уотер-стріт.

Відкриття по сусідству з хмарочосами відпочинкових територій - це не лише ініціатива власників нерухомості, а й вимога положень міського законодавства Нью-Йорка, які дозволяють висотне будівництво за умови облаштування поруч з багатоповерхівками озеленених громадських площ.

Між Брод-стріт, 125 та Уотер-стріт, 55 облаштована Нью-Йоркська меморіальна площа ветеранів В’єтнаму (New York City Vietnam Veterans Memorial Plaza), присвячена чверті мільйона жителів міста, які в 1965-1973 роках брали участь у В’єтнамській війні.
     
Посередині площі, біля фонтану і клумб розташована стіна з напівпрозорих скляних блоків, на яких викарбувані уривки з листів та щоденників солдат, що служили у В’єтнамі, а також з новинних випусків у період конфлікту. 
       
Поряд також встановлена географічна карта з інформацією про тогочасні бойові дії. Відкрита площа у 1985 році. Сайт: www.vietnamveteransplaza.com.

По інший бік Саут-стріт від Площі ветеранів В’єтнаму розташований Центральний манхеттенський вертодром (Downtown Manhattan Heliport) - вертолітний майданчик, що знаходиться на території пірсу 6 (Pier 6) над протокою Іст-Рівер.
       
Відкритий ще у 1960 році, вертодром активно використовується, зокрема, для швидких чартерних перевезень пасажирів (переважно, це топ-менеджери великих компаній), екскурсійних польотів над Нью-Йорком та потреб поліції. Ним також зазвичай користуються президенти США під час поїздок до Нью-Йорка

Сайт вертодрому: downtownmanhattanheliport.com.
       
Поблизу  Уотер-стріт, 55 розташувалась офісна багатоповерхівка Уотер-стріт, 77 (77 Water Street), відома тим, що на її даху встановлена модель британського біплана часів Першої світової війни, на яку можна дивитись з вікон сусідніх хмарочосів.
       
Будинок споруджений у 1970 році та займає квартал між Уотер-стріт (Water Street), Гувернер-Лейн (Gouverneur Lane), Фронт-стріт (Front Street) та Олд-Сліп (Old Slip). Сайт Уотер-стріт, 77: 77waterst.com.
   
По сусідству розташований Олд-Сліп, 32 (32 Old Slip), також відомий як Уан-Файненшл-Сквер (One Financial Square) - 36-поверхова постмодерністська вежа над берегом Іст-Рівер висотою 175 метрів.
     
З моменту побудови у 1987 році тут знаходяться офісні приміщення. Сайт будинку: 32oldslipnyc.com.
       
Між Олд-Сліп, 32 та Уотер-стріт, 55 затиснулась будівля Музею поліції Нью-Йорка (New York City Police Museum), присвячена понад 150-річній історії Департаменту поліції Нью-Йорка (New York Police Department, скорочено - NYPD) - найбільшого та, напевно, найвідомішого в світі поліцейського підрозділу.
   
Щоправда, через отримані пошкодження від урагану "Сенді" у 2012 році будинок досі закритий на 
ремонт, а експозиції музею проводяться в інших місцях.

Серед експонатів - поліцейська уніформа різних періодів, величезний фотоапарат 1910-х років розміром з холодильник, документи, а також мідні жетони (copper), від назви яких, за однією з версій, походить слово "коп", що ним іменують американських правоохоронців. Сайт музею: nycpm.org.

4-поверховий будинок за адресою Олд-Сліп, 100 (100 Old Slip), який занесено до Національного реєстру історичних місць США, збудований у 1911 році в стилі італійського неоренесансу, на зразок Палаццо Медічі-Ріккарді у Флоренції, і тривалий час вміщував дільничний відділок поліції.
   
Музей переїхав сюди в 2001 році за рішенням тодішнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані.
   

Зміст

6. По сусідству з Уолл-стріт

   
Впродовж століть фінансова галузь економіки Нью-Йорка концентрувалась не лише на Уолл-стріт, оскільки сусідні вулиці теж рясніли великими банками і біржами. Якщо рухатись від Уолл-стріт по Ганновер-стріт (Hanover Street) або Уільям-стріт (William Street), можна зустріти Ексчейндж-Плейс, 20 (20 Exchange Place) - колишню штаб-квартира компанії-попередниці сучасної корпорації "Сітігруп" (Citigroup Inc.), якій належить вже згаданий "Сітібенк" - одна з найбільших у світі банківських установ.
     
226-метрова будівля з 57 поверхами була споруджена у 1931 році, ставши на той час 4-ю за висотою у світі. Сталевий каркас будинку, спроектованого в популярому тоді стилі ар-деко, вкриває тонке вапнякове облицювання. Уступ на рівні 19 поверху, де облаштована відкрита тераса, прикрашений 14-ма скульптурами у формі голови, що уособолюють фінансових гігантів.
 

20 Exchange Place, Krzysztof Urbanowicz/Wikimedia Commons
 

Ексчейндж-Плейс, 20 визнано пам’яткою Нью-Йорка. Сьогодні це елітний багатоквартирний будинок, ознайомитись з яким можна на сайті: www.20xnyc.com.
   
До великого бізнесу пряме відношення також мав Уан-Уолл-Стріт-Корт (1 Wall Street Court), в якому протягом чотирьох десятиліть знаходилася Нью-Йоркська біржа какао.
 
15-поверховий трикутний будинок, форма якого зумовлена особивостями земельної ділянки, з елегантно заокругленим кутом, спрямованим в бік Уолл-стріт, зовні нагадує славнозвісний Флетайрон-Білдінг - "будинок-праску" в Середньому Манхеттені.

Несиметричні квартали довільних геометричних форм зі звивистими вулицями Фінансового району - це спадщина Нового Амстердаму. Колоністи розбудовували своє поселення за зразком європейських міст, не дотримуючий якихось особливих правил. Тому цей район значно вирізняється на фоні решти Манхеттена, де дорожню сітку утворюють переважно прямі перпендикулярні вулиці, як це передбачалось затвердженим на початку 19 століття міським генеральним планом.

Збудований у 1904 році в неоренесансному стилі, Уан-Уолл-Стріт-Корт сьогодні вміщує елітні квартири. Будинок входить до Національного реєстру історичних місць США та належить до пам’яток Нью-Йорка.
   
На перехресті, де ресторан "Дельмонікос" зустрічається з Ексчейндж-Плейс, 20, височіє Вільям-стріт, 15 (15 William Street) - 47-поверховий фешенебельний багатоквартирний будинок, який вирізняється своїм оригінальним дизайном.
     
Цегляний фасад сірого кольору з жовтими вкрапленнями, на якому розташувались широкі вікна, придає будівлі стильного вигляду та самобутності. 160-метрову багатоповерхівку збудовано досить недавно, у 2008 році.
       

15 William NY
 

 
В будинку додатково наявні такі зручності, як басейн, фітнес-центр, дитяча кімната, а також тераса на даху. Офіційний сайт Вільям-стріт, 15: 15williamny.com.
       

Зміст

7. Світлові хмарочоси, кіноакадемія, тунель-рекордсмен та початок вулиці Вашингтона

   
Південно-західну частину Фінансового району відділяє від парку Беттері однойменна вулиця - Беттері-Плейс (Battery Place). Свою назву вона, як і парк, отримала від встановлених британцями артилерійських батарей (battery в перекладі - "батарея"), які тут раніше розміщувались для захисту міста і Нью-Йоркської гавані.

Навпроти парку Беттері за адресами Беттері-Плейс, 17 (17 Battery Place) та Вест-стріт, 1 (1 West Street) знаходяться Уайтхол-Білдінг та Великий Уайтхол, сполучені між собою на рівні перших поверхів.
 
20-поверховий Уайтхол-Білдінг (Whitehall Building), головний фасад якого виходить безпосередньо на парк, зведений у 1904 році як офісна будівля відомим архітектором Генрі Джейнвеєм Харденбергом (Henry Janeway Hardenbergh), який також спроектував знаменитий нью-йоркський готель "Плаза" біля Центрального парку.
 
Через декілька років з його північного боку на Вест-стріт з’явилась 31-поверхова прибудова - Великий Уайтхол (Greater Whitehall), для гармонійності виконаний так само в неоренесансному стилі, проте значно вищий та в 5 разів більший, ніж сам Уайтхол-Білдінг. Великий Уайтхол на момент відкриття став найбільшим у місті та одним з найбільших у світі офісних будинків.

Що цікаво, місце, де тепер знаходяться обидва будинки, до появи європейських колоністів займала річка Гудзон, а суходіл тут був утворений штучно на початку 19 століття внаслідок насипу землі. Назва Уайтхол-Білдінг походить від його близькості до місця історичного будинку Уайт-Хол, де жив Пітер Стайвесант.
 
В кінці минулого століття обидві будівлі було частково реконструйовано під квартири, і тепер тут знаходяться елітні резиденції "Оушен" (Ocean Luxury Residences), сайт яких: www.ocean1west.com.

Жителям, крім відкритої тераси на даху та фітнес-цетру, доступне також знамените лоббі Уайтхол-Білдінг, пишно декороване у венеціанському стилі 14 століття.
     
Уайтхол-Білдінг та Великий Уайтхол, у зв’язку з їхньою високою архітектурною цінністю, наділено статусом пам’яток Нью-Йорка.

В Уайтхол-Білдінг також розмістився головний корпус вже згаданої Нью-Йоркської академії кіномистецтва (New York Film Academy), заснованої в 1992 році.
   
Незважаючи на досить молодий вік, академія вважається одним з найпрестижніших у світі навчальних закладів у своїй галузі. Їй довірили навчання своїх родичів Стівен Спілберг, Аль Пачіно, Пірс Броснан, Роберт Дауні-молодший та інші знаменитості. В академії можна опанувати кінорежисуру, акторську майстерність, продюсування, операторське мистецтво, дизайн комп’ютерних ігор та інші дисципліни. Сайт навчального закладу: www.nyfa.edu.

Між Уайтхол-Білдінг та Інтернешнл-Меркантайл-Мерін-Компані-Білдінг, поміж Гринвіч- та Вашингтон-стріт (Washington Street) затиснувся в’їзд в автомобільний тунель Х’ю Кері (Hugh L. Carey Tunnel), що проходить під Іст-Рівер та сполучає Бруклін з Манхеттеном. 
   
Над в’їздом розташована одна з чотирьох вентиляційних будівель тунелю, завдяки яким повітря в ньому повністю замінюється кожних 90 секунд.
   
Відкритий у 1950 році, тунель Х’ю Кері залишається найдовшим підводним автомобільним тунелем в Північній Америці, простягаючись на 2779 метрів у довжину. Свою поточну назву отримав у 2012 році на честь колишнього губернатора штату Нью-Йорк, який зумів відвернути банкрутство міста у 70-х роках минулого століття. Проїзд тунелем платний.

В будинку №2 названої на честь першого президента США Вашингтон-стріт (2 Washington Street), яка проходить паралельно Гринвіч-стріт, знаходиться корпус Наякського коледжу (Nyack College) - приватного християнського навчального закладу.
 
Назва походить від міста Наяк в штаті Нью-Йорк, де знаходиться головний корпус цього коледжу. Офіційний сайт навчального закладу: www.nyack.edu.

Раз на рік нічне небо Нью-Йорка прикрашає "Данина в світлі" (Tribute in Light) - світлова інсталяція, присвячена пам’яті жертв терактів 11 вересня, утворена двома символічними стовпами світла від спрямованих вверх 88 потужних ксенонових прожекторів, розміщених по квадратах, що нагадують силуети зруйнованих веж-близнюків Всесвітнього торгового центру.
 

"Данина в світлі". EPA
 

 
Прожектори розставляють на даху багаторівневого паркінгу "Беттері" (Battery Parking Garage) за адресою Гринвіч-стріт, 70 (70 Greenwich Street), між Вест- і Вашингтон-стріт, та вмикають щороку 11 вересня після заходу сонця.
     
Промені інсталяції досягають стратосфери, а в ясні ночі її світло можна побачити на відстані до 100 кілометрів. Авторство на цей витвір мистецтва належить групі художників та дизайнерів, серед яких Густаво Боневарді (Gustavo Bonevardi) і Джон Беннетт (John Bennett).
 
В продовженні статті читайте про меморіал, відкритий на місці зруйнованих 11 вересня веж-близнюків; новий комплекс Всесвітнього торгового центру; про нерухомість мільярдера українського походження на Уолл-стріт; каплицю, яка чудесним чином вціліла, коли хмарочоси навколо падали; площу прямо перед Федеральним резервним банком, названу на честь скульпторки з українським корінням; вмонтований в тротуар годинник; нащадка знаменитого дерева Анни Франк та багатого іншого.

Зміст

Продовження статті читайте тут