Федір Стравінський, геніальний син Ігоря Стравінського

Доля і творчість видатного європейського художника Теодора Стравінського є яскравим свідченням того, як генетично закладені в родині таланти проявляють себе у найрізноманітніших іпостасях у кількох поколіннях. Первісток геніального композитора Ігоря Стравінського, онук відомого в Російській імперії оперного співака українського походження, соліста Маріїнського театру Федора Стравінського, цей талановитий художник (до речі, названий на честь свого діда) залишив по собі величезний спадок у царинах станкового живопису, монументального мистецтва, літературного доробку.

24 березня минула 111-а річниця з дня народження Федора (Теодора) Стравінського, пишуть "Волинські Новини".

Федір, старший син Ігоря Стравінського і його першої дружини Катерини Носенко, народився в 1907 році в Петербурзі. Дитячі роки майбутнього мистця тісно пов'язані з Волинню – саме тут, в сімейній садибі родина проводила літній час, а взимку вирушала за кордон. Літо 1913 року Стравінські востаннє провели в Устилузі, на зиму вирушили до Швейцарії, але сюди більше не повернулися – почалася І світова війна, потім вибухнула революція.    

Роки еміграції змушували родину переїжджати з місця на місце. Під час І світової війни Стравінські оселилися в місті Морж, неподалік Лозанни. Федір пішов до коледжу, почав вивчати музику. Нахил до малювання проявив себе рано і яскраво: дослідникам відоме зображення прем'єри спектаклю Ігоря Стравінського "Історія солдата", яке Федір намалював у віці 11 років. "Я малював завжди", – стверджував мистець, підкреслюючи природний нахил до живопису. 

Саме тут його починають називати Теодором на французький лад, і саме під цим іменем він і ввійде до європейського живопису. Перша персональна виставка Теодора Стравінського відкрилася в 1927 році в Парижі, а з новими презентаціями до середини 30-х рр. він вже стає відомим в мистецьких колах Лозанни, Женеви. У царині станкового живопису він пише портрети, пейзажі, натюрморти, робить замальовки побутових сцен. Окрім цього, періодично отримує замовлення на ілюстрування художніх творів Камю, Мотерлана. В 1935 році було опубліковане нове видання "Витівок Скопена" Мольєра з ілюстраціями Стравінського.  

У 1936 році Федір одружується з Деніз Герзоні, дочкою швейцарської художниці Стефані Герзоні. Після передчасної смерті сестри Людмили у 1938 році, вони удочерили її кількамісячну дочку Кітті й переживали дуже непрості часи. Федір і Деніз не поїхали до США разом з Ігорем Стравінським і його другою дружиною Вірою Судейкіною. Справа була не лише в прохолодних стосунках з Вірою. Федір завжди вважав себе європейцем і не захотів змінювати оточення, не зважаючи на те, що в 1940 році успішно пройшла його персональна виставка в Нью-Йорку і престижні американські галереї відкрили перед ним свої двері.

Під час ІІ світової війни матеріальне становище сім'ї Федора і Деніз Стравінських було надзвичайно важким. Справу ускладнював і статус апатрида Федора, тобто людини без громадянства. Під час окупації Франції у 1941 році його арештовують і поміщають до табору Recebedou, що поблизу Тулузи, саме через слов'янське походження та невизначений статус. З великими труднощами визволяють його звідти друзі під приводом виконання робіт на їхній фермі. Родина Стравінських виїжджає до Швейцарії. Становищу допомагає замовлення в 1944 році на оформлення балету "Петрушка" Ігоря Стравінського, дуже допомагають матеріально друзі: художник Рене Обержонуа, письменник і музикант Шарль-Альбер Сингріа. Лише у 1956 році Федір стає громадянином Швейцарії, де проживає решту свого життя.

Більше 20 років свого життя Федір Стравінський віддав створенню неперевершених вітражів, розписів і мозаїк у храмах різних міст Європи. Спочатку це були вітражі у церквах невеликих містечок, згодом розмір замовлень зріс до масштабних монументальних робіт для католицьких храмів Голландії, Бельгії, Італії та Франції. У 1977 році з рук Папи Павла VI мистець отримав титул Командора ордену Святого Георгія Великого за "допомогу Церкві своїм мистецьким умінням". 

Геніальний художник, монументаліст, Федір також був щедро наділений літературним даром. У 1948 році він написав книгу "Послання Ігоря Стравінського", де розповідає про свого батька, ділиться власним баченням його музики. Наступна його книга про батьків виходить друком в 1973 році в Лондоні трьома мовами – це "Катерина та Ігор Стравінські. Сімейний альбом". Пізніше він починає роботу над розлогішою хронікою життя своєї славетної родини, та, на жаль, не встигає завершити цю книгу. Її опрацьовує дружина художника Деніз і видає під назвою "В сімейному колі".

У 1987 році сталося найстрашніше лихо художника – він втратив зір. Незадовго до цього Федір Стравінський завершив свою останню роботу. Помер мистець 16 травня 1989 року, похований поряд із бабусею по батьківській лінії, матір'ю і сестрою на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа поблизу Парижа.

Про свого видатного діда згадує в одному з інтерв'ю остання із роду Стравінських в Європі – Марія Єлачич-Стравінська: "Будучи сином генія, він не дав потужній особистості батька придушити свою власну. Він був дуже волелюбною людиною і зберігав цю рису протягом усього свого життя. Це був світлий, чарівний, ерудований, витончений чоловік. На мою думку, всі ці риси відображаються у його роботах".

В 1991 році в Женеві за ініціативою дружини художника Деніз був заснований "Фонд Федора Стравінського", який сьогодні відіграє величезну роль у популяризації творчості видатного мистця, а також сприяє промоції молодих талантів. З 1992 року фонд виділяє грошовий Приз Федора Стравінського найкращому випускнику женевської Вищої школи мистецтв і дизайну. 

За матеріалами сайту Галереї мистецтв