Євромайдан. Річниця. Яка ціна свободи? — Коментує Наталія Сербин, громадська активістка

Минув рік. Саме у ці дні Україна заплатила за своє право голосу першими великими жертвами.

Останні дні січня 2014-го в народі отримали безапеляційну назву: "Кривава Водохреща". Тієї зими вона розпочалася із протистоянь на вулиці Грушевського у Києві…

За рік Україна згуртувалася, охрестилася, зміцніла і ослабла водночас. І усе це — дорогою ціною.

Чого чекати далі? Якими гідними революційними здобутками ми маємо право пишатися? А які з дій — вже лягли сороміцькими плямами на історію сучасності?

Коментує Наталія СЕРБИН — івано-франківська учасниця Євромайдану, представник "Поранені SOS", голова Молодіжного штабу спротиву.
 

Про третій Євромайдан, неможливість перемир'я, прогнози на 2015-й:

Слово "перемир'я", коли ворог Росія, для мене — це ніби насміх… Щодо Майдану, в кожного свій Майдан, в когось ще тільки перший, а хтось уже віддав життя, щоб той перший Майдан відбувся. Готуватися треба до боротьби, вона буде довгою. Запасатись вірою й терпінням.

Всі хочуть спокою і безпеки, як не прикро. Але слово безпека вже має статут утопії. Світ поглинутий тероризмом, глибинною нерівністю між багатими і бідними, замороженими конфліктами. Тож спрогнозувати цю війну дуже важко.

Армію в Україні почали створювати прості люди — тож керівники, які при владі, насправді нічого не контролюють. Знову з'ясувалося: новообрана влада не представляє інтереси народу, і ця прірва інтересів стає все глибшою.

Ми живемо в час щоденних змін. Хороші люди йдуть назавжди, але так хочеться нічого і нікого не забути, прихистити в спогадах… Важливо вже не відступити, нищити зло щодня, руйнувати антилюдську систему. Тому буде ще не один Майдан.
 

Про проголошення 15-го січня всеукраїнським Днем жалоби:

Заклики, плакати, переконування міжнародної спільноти щодо того, що у нас війна, після такої кількості жертв і доказів… — Проголошення такого дня жалоби — це щось насправді дуже "дешеве", стандартне.
Ми починали з мирних акцій та плакатів ще рік тому.

Зараз ми вже не в тому стані, щоб таке робити. Боротьба за справедливість і за державу — стала життям українських вояків, щоденною пожертвою і молитвою кожного з нас. Європейці зі своїми мітингами далеко позаду України. Ціна їхньої свободи й нашої — дуже різниться.

 

Про користь війни, корупцію, торгівлю зброєю:

Українська держава побудована на корупції. Прикро, але факт. Війна, яка почалася, також просочується корупцією. Це система. Вона всюди, і військова справа не виняток. Не можливо визначити відсоток корупції, не можливо чітко простежити її форми. Але важливо розуміти, що війна — це вибір: смерть або життя.

Вояки, які втратили друзів, батьки, що втратили синів, діти, яких позбавили батьків… Жодна жертва не пробачить і не забуде корисливих злодіянь. Усі сьогоднішні крадії ходять по лезу ножа.

Про волонтерство в радіусі людського горя:

Складно на таке відповідати. Дуже багато болю останнім часом. Багатьох людей вже немає. Друзі йдуть на війну. А коли дітям передаєш подарунок — вони вірять і чекають, що він від батька зі Сходу. Ця війна страшно несправедлива і жорстока.

Але попри усі людські фактори та "болісні місця", треба працювати. Робити все, що можемо сьогодні зробити, бо час іде так швидко, навіть у цю неспокійну годину.
 

Про останні волонтерські ініціативи:

Ідея організувати вертеп "Ангели миру" виникла, коли ми збиралися у волонтерському штабі і виготовляли віночки — обереги. Серед волонтерів була Тетяна Дзвонковська, яка вже багато років організовувала вертепи. Цього року війна — тож зібрані кошти Тетяна передала на потреби поранених бійців. На добру справу.

Продовження статті читайте тут.