Його доля дещо вирізняється від доль інших наших співвітчизників "у екзилі". Його батьки не були ані заробітчанами-західняками, ані східняками, що тікали до західняків від сталінських
голодоморів - родину Нестеренків не влаштовував радянсько-комуністичний режим. Саме через його затвердження по лівій берег Дніпра вони й дременули до Чехословаччини. А вже звідти перебралися до Канади. Там у шахтарському містечку Флін-Флон (Манітоба) 31 жовтня 1933 року й народився Ерік, який згодом (вже будучи хокеїстом) отримав одне зі своїх прізвиськ, пов’язане з цим містечком - Флін-Флон Флеш, тобто Флінфлонський спалах.
vintageleafs.blogspot.com
З хокеєм (або гаківкою, як цю гру називали тамтешні українці) Ерік познайомився у п’ять років на льоду численних навколишніх озер. Та по-серйозному він взявся за свою гаківку в 11, коли його родина перебралася до Торонто. "Дворове" гартування у баталіях на манітобських озерах стали вкрай доречними Ерікові на "окультуреному" торонтському льоду – навіть далекі від сентиментів хокеїсти відзначали зухвалу і досить жорстку манеру його гри… До слова, у ті часи, коли гравці ковзали без захисних шоломів, – воротарі вважали приниженням одягати якісь там "масочки"… Еріковий бойовий азарт і спортовий хист запримітив генеральний менеджер уславленого "Торонто Мейпл-Ліфс" Кон Смайт. І невдовзі хлопчина грав у юніорському складі цієї команди.
За габарити Еріка Нестеренка почали порівнювати з одним із найвідоміших НХЛівців Жаном Беліво з "Монреаль Канадієнс". Одначе спортивної слави франко-канадійця україно-канадійцеві досягти так і не вдалося. І причин тут кілька… Окрім розмазування суперників по бортах льодових арен, Ерік палав бажанням "гризти граніт науки". Так, навчаючись в Мічиґанському університеті він пропустив аж чотири НХЛівські сезони.
Другу причину розкриває сам Ерік у главі присвяченої йому книги американського хокейного експерта Чарльза Вілкена. Він звинувачує босів "Торонто" у примусі гравців грати лише за усталеними хокейними канонами, не дозволяючи жодних відхилень… "У "Монреалі" або "Детройті", - каже Нестеренко, - гравцям дозволялося залишатися самими собою, не заборонялися імпровізації. А в "Торонто" все робилося "за статутом" - від і до. І все!.. Невдовзі мені з Чикаго надійшла пропозиція виступати за тамтешній "Блекгокз". Відпускати мене не хотіли. Але боси не встояли перед моєю упертістю і продали мене за 40 тисяч доларів".
Так від 21 травня 1956 року наш українець до кінця своєї хокейної кар’єри "застряг" у Чикаґо. Хоча сам він про таку тривалу перспективу тоді й не думав, адже паралельно він вступив ще й до Торонтського університету (яка жага до знань!). Але боси "Чорних яструбів" так не хотіли розлучатися з перспективним Еріком, що запропонували йому незвичний і водночас компромісний контракт: він практично не тренувався разом із командою – а, так би мовити, за індивідуальною програмою. Та й на ігри прилітав ледь не чартерними рейсами щойно закінчувались "пари" в його альма-матер, а потім летів знову на навчання.
Чиказькі хазяї не даремно терпіли ці "вибрики" - невдовзі Ерік трансформувався в одного з найсильніших "яструбів". Він сяяв нарівні з видатними Боббі Галлом і Стеном Микитою. Звісно, голів він забивав менше за них. Але вони (голи) не входили до його "функціональних обов’язків" - його завдання полягало у "пресуванні та виведенні з ладу" суперників, щоби Галл з Микитою могли спокійнісінько "розстрілювати" ворота своїх ворогів.
Те, що наш кремезний українець із цим блискуче справлявся, свідчать численні прізвиська: окрім Спалаху – Залізний лікоть, Шаблезубий Нестор і тому подібне. Однак, якби Нестеренко ганяв шайбу і суперників у наші дні, скоріш за все, він не зміг би оминути судових переслідувань, пов’язаних із ксенофобією. Річ у тім, що Ерік аж надто (навіть, для нього) зненавидів першого в історії НХЛ темношкірого Віллі О’рі ("Бостон Брюїнс"). Він примудрявся гамселити небораку ледь не на лавці запасних.
… Найзірковішим часом для Еріка став сезон НХЛ-1960/61: Чикаґо, обігравши у півфіналі Монреаль, а у фіналі – Детройт, здобуває Кубок Стенлі. У 1972 році НХЛівська кар’єра 40-річного Еріка Нестеренка закінчилася. Але не хокейна – деякий час він тренував швейцарську "Лозанну". Та не довго – "ніжна" європейська гра була не до вподоби войовничому українцеві.
У 1986 році наш 53-річний герой ще раз послужив справі свого життя – у голівудівській стрічці "Yongblood" ("Молода кров") він зіграв роль батька молодого хокеїста, якого він направляє на істинний шлях. А ще Ерік консультував американку Маріанну Госнелл під час написання книги "Лід", куди увійшла цитата нашого легендарного Нестеренка: "На ковзанах ти можеш крутитись, мчати під неймовірним кутом до льоду. Але ти ніколи не зможеш зробити цього ходячи чи біжучи… Під кутом 45 градусів ти летиш, а твої лікті ледь не торкаються льоду. Це неймовірно й чудово! Ти порушуєш закони гравітації. Мені здається, кататися на ковзанах означає втілювати заповітну мрію людини – перебувати у вільному, невпинному русі".
Віталій Асауленко
Публікація заснована на статті Євгена Бєлозєрова з видання "Спорт-Експрес в Україні" та на інших інтернет-матеріалах і світлинах.
Завантажити і переглянути гру півфіналу Кубку Стенлі між Чикаґо і Детройтом 1965 року з нашим героєм (№15) можна за посиланням - rutracker.org
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
