Ерік Нестеренко - брутальний хокеїст з двома університетськими освітами

3 квітня 2017
Віталій
Його доля дещо вирізняється від доль інших наших співвітчизників "у екзилі". Його батьки не були ані заробітчанами-західняками, ані східняками, що тікали до західняків від сталінських голодоморів - родину Нестеренків не влаштовував радянсько-комуністичний режим. Саме через його затвердження по лівій берег Дніпра вони й дременули до Чехословаччини. А вже звідти перебралися до Канади. Там у шахтарському містечку Флін-Флон (Манітоба) 31 жовтня 1933 року й народився Ерік, який згодом (вже будучи хокеїстом) отримав одне зі своїх прізвиськ, пов’язане з цим містечком - Флін-Флон Флеш, тобто Флінфлонський спалах.
 
vintageleafs.blogspot.com

З хокеєм (або гаківкою, як цю гру називали тамтешні українці) Ерік познайомився у п’ять років на льоду численних навколишніх озер. Та по-серйозному він взявся за свою гаківку в 11, коли його родина перебралася до Торонто. "Дворове" гартування у баталіях на манітобських озерах стали вкрай доречними Ерікові на "окультуреному" торонтському льоду – навіть далекі від сентиментів хокеїсти відзначали зухвалу і досить жорстку манеру його гри… До слова, у ті часи, коли гравці ковзали без захисних шоломів, – воротарі вважали приниженням одягати якісь там "масочки"… Еріковий бойовий азарт і спортовий хист запримітив генеральний менеджер уславленого "Торонто Мейпл-Ліфс" Кон Смайт. І невдовзі хлопчина грав у юніорському складі цієї команди.       

За габарити Еріка Нестеренка почали порівнювати з одним із найвідоміших НХЛівців Жаном Беліво з "Монреаль Канадієнс". Одначе спортивної слави франко-канадійця україно-канадійцеві досягти так і не вдалося. І причин тут кілька… Окрім розмазування суперників по бортах льодових арен, Ерік палав бажанням "гризти граніт науки". Так, навчаючись в Мічиґанському університеті він пропустив аж чотири НХЛівські сезони.

Другу причину розкриває сам Ерік у главі присвяченої йому книги американського хокейного експерта Чарльза Вілкена. Він звинувачує босів "Торонто" у примусі гравців грати лише за усталеними хокейними канонами, не дозволяючи жодних відхилень… "У "Монреалі" або "Детройті", - каже Нестеренко, - гравцям дозволялося залишатися самими собою, не заборонялися імпровізації. А в "Торонто" все робилося "за статутом" - від і до. І все!.. Невдовзі мені з Чикаго надійшла пропозиція виступати за тамтешній "Блекгокз". Відпускати мене не хотіли. Але боси не встояли перед моєю упертістю і продали мене за 40 тисяч доларів".

Так від 21 травня 1956 року наш українець до кінця своєї хокейної кар’єри "застряг" у Чикаґо. Хоча сам він про таку тривалу перспективу тоді й не думав, адже паралельно він вступив ще й до Торонтського університету (яка жага до знань!). Але боси "Чорних яструбів" так не хотіли розлучатися з перспективним Еріком, що запропонували йому незвичний і водночас компромісний контракт: він практично не тренувався разом із командою – а, так би мовити, за індивідуальною програмою. Та й на ігри прилітав ледь не чартерними рейсами щойно закінчувались "пари" в його альма-матер, а потім летів знову на навчання.

Чиказькі хазяї не даремно терпіли ці "вибрики" - невдовзі Ерік трансформувався в одного з найсильніших "яструбів". Він сяяв нарівні з видатними Боббі Галлом і Стеном Микитою. Звісно, голів він забивав менше за них. Але вони (голи) не входили до його "функціональних обов’язків" - його завдання полягало у "пресуванні та виведенні з ладу" суперників, щоби Галл з Микитою могли спокійнісінько "розстрілювати" ворота своїх ворогів.

Те, що наш кремезний українець із цим блискуче справлявся, свідчать численні прізвиська: окрім Спалаху – Залізний лікоть, Шаблезубий Нестор і тому подібне. Однак, якби Нестеренко ганяв шайбу і суперників у наші дні, скоріш за все, він не зміг би оминути судових переслідувань, пов’язаних із ксенофобією. Річ у тім, що Ерік аж надто (навіть, для нього) зненавидів першого в історії НХЛ темношкірого Віллі О’рі ("Бостон Брюїнс"). Він примудрявся гамселити небораку ледь не на лавці запасних.

… Найзірковішим часом для Еріка став сезон НХЛ-1960/61: Чикаґо, обігравши у півфіналі Монреаль, а у фіналі – Детройт, здобуває Кубок Стенлі. У 1972 році НХЛівська кар’єра 40-річного Еріка Нестеренка закінчилася. Але не хокейна – деякий час він тренував швейцарську "Лозанну". Та не довго – "ніжна" європейська гра була не до вподоби войовничому українцеві.

У 1986 році наш 53-річний герой ще раз послужив справі свого життя – у голівудівській стрічці "Yongblood" ("Молода кров") він зіграв роль батька молодого хокеїста, якого він направляє на істинний шлях. А ще Ерік консультував американку Маріанну Госнелл під час написання книги "Лід", куди увійшла цитата нашого легендарного Нестеренка: "На ковзанах ти можеш крутитись, мчати під неймовірним кутом до льоду. Але ти ніколи не зможеш зробити цього ходячи чи біжучи… Під кутом 45 градусів ти летиш, а твої лікті ледь не торкаються льоду. Це неймовірно й чудово! Ти порушуєш закони гравітації. Мені здається, кататися на ковзанах означає втілювати заповітну мрію людини – перебувати у вільному, невпинному русі".

Віталій Асауленко

Публікація заснована на статті Євгена Бєлозєрова з видання "Спорт-Експрес в Україні" та на інших інтернет-матеріалах і світлинах. 

Завантажити і переглянути гру півфіналу Кубку Стенлі між Чикаґо і Детройтом 1965 року з нашим героєм (№15) можна за посиланням -  rutracker.org     
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше