Дмитро Дяченко - один із засновників українського стилю в архітектурі

130 років тому, 28 серпня 1884 р., м. Таганрог народився Дмитро Дяченко, український архітектор, один із засновників українського стилю.
 
Дмитро Дяченко народився у багатодітній сім'ї власника шевської майстерні, який походив з села Патлаївки (Полтавщина). Перші роки життя Дмитра пройшли в Новочеркаську, де він закінчив церковно-приходську школу та навчався у гімназії. Потім хлопець перейшов у технічне училище, далі поступив до Харківського технологічного інституту. Правда, після закінчення першого курсу в 1908 році Дмитро перебрався до Петербурга, де одночасно навчався у двох учбових закладах — Академії мистецтв та Інституті цивільних інженерів. У 1905 р. українці С.Тимошенко, М.Даміловський. О.Литвиненко створили в інституті студентський гурток прибічників розвитку української архітектури "Громада". На літні канікули члени цього гуртка їздили в Україну, досліджували архітектурні пам’ятки; замальовували старовинні будівлі, церкви, дзвіниці, монастирі тощо. У 1909 р. на чолі цього гуртка став Д.Дяченко.

Ще студентом Дмитро Дяченко створив безліч проектів будівель, частина з яких були втілені в життя. Найбільш відомі з них головний вхід на Всеросійську сільськогосподарську виставку в Москві і земська лікарня в Лубнах Полтавської губернії (1913). У 1913 р. в с. Круглику Дмитро Дяченко спроектував будинок А.Климова, чим розпочав формування нового архітектурного стилю – українського необароко. У 1915 р. зодчий спроектував будівлю церковно-археологічного музею для м. Кам’янця-Подільського та будинок міської управи для Ковеля, переміг у конкурсах на проект меморіальної каплиці Шеметів і невеликої церкви у Харкові.

 
Закінчивши інститут у 1915 р., Дмитро Дяченко отримав звання цивільного інженера і працював земським інженером у Полтаві. 

Протягом 1917–1937 рр. він працював земським інженером Київської губернії та головним інженером тресту "Київцукор", архітектором Київського комунального відділу, проектної майстерні Київської міськради та ін. Перед головним архітектором "Київцукру" і головою технічної секції Сільськогосподарського наукового комітету УРСР поставили завдання розробити проект сільських житлових і громадських будинків. У 1918 р. його обрано головою Товариства українських архітекторів, у 1918–1921 рр. він обіймав посаду ректора заснованого за його участі Київського архітектурного інституту. У 1922 р. за "неблагонадійність" Д.Дяченка звільнено з посади ректора. У 1924 р. архітектурний інститут перетворено на архітектурний факультет, а згодом – його було об’єднано з Інститутом пластичних мистецтв. 

У 1926–1931 рр. зодчий спроектував комплекс споруд Української сільськогосподарської академії (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування) в Голосіївському районі. Дослідники відзначають високу художню якість споруди Лісотехнічного факультету, пізніше були споруджені корпуси інститутів агрохімії та землеробства. У 1929–1931 рр. зведено споруду Зоотехнічного (згодом – Ветеринарного) інституту на вул. Васильківській. 

У 1930 році Дяченко опинився в опалі. Його барокові твори, про які раніше добре відгукувалося багато архітекторів і преса, були піддані різкій критиці. Звинувачували Дяченка передусім у націоналізмі. Органи ОДПУ вперше заарештували Дяченка в Києві в 1931 році. Звинувачення: "участь у контрреволюційній націоналістичній діяльності". 

Дяченку дозволили працювати в архітектурі, але в його творах вже були відсутні елементи українського бароко, які були замінені архітектурою класицизму (будівля Торгової академії на бульварі Шевченка, зоотехнічний факультет УСХА). 

Протягом 1932–1935 рр. Д. Дяченко викладав архітектурне проектування в майстерні Київського художнього інституту. У 1934–1937 за його проектом зведено Торговельну академію (нині – корпус Міністерства освіти України) в Києві.

З 1935 року архітектор жив у Москві, але вже 1 липня 1941 року Дмитро Дяченко був заарештований. Після перебування в Лефортовому, де ув’язнений підірвав здоров’я, ухвалою Особливої наради НКВС СРСР звинувачений у "націоналістичній діяльності" архітектор отримав вісім років таборів. 

21 травня 1942 року Дмитро Михайлович "достроково" помер "від пелагри III ступеня виснаження" в концтаборі НКВС у Саратовській області.

Підготовлено за інтернет-матеріалами
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Керамічна плитка для кухні на фартух: 10 важливих нюансів
Щодня ми проводимо на кухні велику частину свого часу. Тут відбувається приготування їжі, її споживання та просто спілкування за чашкою чаю. Тому варто розумно влаштувати робочий простір на кухні.
Читати більше
Неймовірна промо-акція на навушники від преміального бренду Bang&Olufsen!
Bang&Olufsen — це не просто навушники преміум-якості. Це максимальний комфорт, це повна свобода, це глибокий звук… А ще це справжній витвір скандинавського мистецтва дизайну, з його особливою вишуканістю і неповторністю.
Читати більше