Дід Мороз та інші клони

Дід Мороз - радянський персонаж, якого вигадали батьки, щоб брехати своїм діткам про те, хто дарує їм дерев’яних коней. Новорічний персонаж, яким тішили, маніпулювали, залякували. "Не будеш їсти - Дід Мороз не принесе тобі цукерок!" - казали батьки. А потім все рівно підкладали під подушку шоколадних зайців, що танули протягом ночі, а на ранок були лише плямою на подушці. 

Звісно таке дитинство було далеко не у всіх. Але тим не менше Дід Мороз разом зі своєю вірною Снігуронькою щороку нагадували нашим родинам, що червоний ніс буває не тільки від морозу. 

Ім'я Дід Мороз було запозичено у давніх міфічних персонажів. Мороз - (міфічний персонаж) зустрічається у східнослов'янській нижчій міфології у вигляді дідугана із сивою бородою, що викликав люті морози та занапащав урожай.

Його праобразом був Зимник - бог буревіїв та негод, що замість плаща одягав вітри та варто було йому захотіти, як землю покривав густим снігом. У Болгарії Діда Мороза звуть Дядо Коледа, у Сербії, Чорногорії, Боснії й Герцеговині – Діда Мраз, у Словенії – Dedek Mraz. Натомість справжнім пращуром та праобразом нашого Діда Мороза був лапландський товстун Санта Клаус із його коханою дружиною місіс Клаус. 

В різних країнах світу його називають по-різному: Санта Клаус, Святий Миколай, Sinterklaas, La Befana, Pere Noel. 

Історично Дід Мороз народився людиною на ім'я Миколай, був він єпископом Міри, в теперішній Туреччині. Прославився завдяки своїй мудрості та добрим вчинкам. За легендами цей чоловік був із дуже заможної родини та багато із свого статку видавав на благочинність. Ті, хто вірив у магічні сили стверджували, що Миколай володів надзвичайно сильними чарами. У ХІІ столітті у Європі почали відзначати день подарунків та благочинності, згодом цей день назвали днем святого Миколая. До сьогодні у Німеччині, Польщі, Франції та Голандії свято відзначається 6 грудня і офіційно називається релігійним. Санта Клаус натомість був персонажем більше схожим на ельфа, що змінював свій образ із плином часу. Вперше американізованого Діда Мороза описав Вашингтон Ірвінг у своїй комічній історії  присвяченій Нью-Йорку. Тижневик Harpers у 1860-х роках опублікував карикатуру Томаса Наста із зображенням Санта Клауса. Від тоді завдяки цій карикатурі люди могли із великою точністю втілити образ товстуна-дідугана.

Радянська реальність не дозволяла точне перевтілення чоловіка у Санту, тому діти 70х-90х років мали нещастя спілкуватись із Дідом Морозом "барада із вати", що дарував їм мандарини та перший у їх житті запах перегару. Та не зважаючи на це, у них було більше радості від отриманих подарунків ніж у сучасних діджиталізованих та розбещених діточок... 

У зв’язку із прийдешнім Новим Роком та Різдвом Христовим, бажаю Вам більше усмішок та менше розчарувань. Щоб у Вашому житті з’являлись тільки казкові Діди Морози.