Демократія по-європейськи

1. проблема;
2. реакція;
3. вирішення.

Якшо спробувати відверто пояснити, переводячи все на державний рівень, то виглядає це так, що держава сама створює обставини та подію, слідкує за реакцією громадян, і протягом декількох днів/тижнів надає людям найпростіше вирішення цієї проблеми "прямо на блюдечку". А народна масса, якшо брати за приклад теракт, перебуває в цей період у стані шоку та агресії, а таким "стадом" найпростіше скерувати у вигідне для держави русло.

Для прикладу, не потрібно далеко йти. Пригадайте тогорічний теракт у Бостоні, де звинуватили 2-х братів чеченців (зауважте, деталей у мережі про подальші відомості щодо цього випадку - немає). Або той же теракт у Волгограді, на вокзалі, де, завдяки інформації з "анонімних джерел", винними зробили вихідців із Дагестану. До речі, через деякий період часу зразу вийшов готовий законопроект про заборону масового збору населення та організації будь-яких мітингів. Непоганий механізм заборони чогось, чи не правда?

Ставлення Європи. А лише тепер я хочу підійти до суті написання, підійти до того, що я хотів донести до читачів. Безперечно, українці висловлють свою підтримку мешканцям Парижу та висловлюють співчуття сім'ям загиблих. Українці добре знають, що таке втрачати близьких. Ми щиро бажаємо, щоб ситуація у них стабілізувалась, а злочинці (справжні винуватці трагедії, не важливо, чи це ті ж терористи, що, за словами ЗМІ, вчинили напад, чи ті високопосадові злочинці, що зазвичай сидять у кріслах та ходять в дорогих костюмах) - були покарані.

Але, все ж таки, як боляче(!) спостерігати, коли у Європі вбивають 12-ох людей і "Європа в шоці та вимагає строгого покарання!", а коли в Україні помирають тисячами люди, гинуть на відкриту в центрі Києва, то "Європа висловлює свою стурбованість до мешканів України".

Знаєте, як кажуть, все дається в порівняння. І саме от завдяки таким випадкам відкривається справжнє "лице" Європи. Адже ми самі ж восени 2013 року почали все, бо не підписали всім відому Асоціацію. 
І, до речі, якщо вже зачепилась ця тема, не міг не підкреслити: після її підписання я, особисто, щось не дуже помічаю істотних змін до чи після її прийняття.

Саме ось ця політика Європи, її "байдужість" щодо долі українців і відштовхує симпатію до неї. Пригадується 1918, Український Гетьманат. В ті часи, щоб справитись з більшовиками, УНР звернулася за допомогою до Заходу. Європа погодилась допомогти нам, але ціною була зміна влади (за "кермо держави" ставала їхня людина - П. Скоропадський) і також постачання в їхній бік мільйонів пудів зерна та інших продовольчих ресурсів. І через рік сталось так, що вони нам не те що не допомогли, а навіть більше - до наших багатих на ресурси земель причепився "паразит". 

Із сьогоднішньою ситуацією немає нічого спільного. Проте та ж байдужість явно помітна. Ми повинні надіятись на краще. Тому що з нашим теперішнім станом нам лише й залишається це робити - надіятись.

І на останок, я хочу знову повернутись до тієї карикатури. Навіть якщо мої думки хибні й насправді у всьому винні ті "ісламські терористи", як їх люблять епічно називати у ЗМІ, задайте самому собі наступне питання.
Як захистити себе тоді у цьому новому інформаційно-демократичному світі: сидіти мовчки, нічого не висловлювати, прислухаючись до маси? Чи піти проти них, не боятись висловлюти свою думку, творити, писати, але водночас жити в страху, що рано чи пізно тебе можуть за твою ж роботу "зачистити?"

Адже зараз, у час демократизму і вільнословства, це так модно робити - знешкоджувати інакодумців.

У зграї чорних ворон ніхто не любить білих