Демократія по-європейськи

12 січня 2015
Ян Томашук
Перед тим як розпочати статтю, хочу пригадати слова Святослава Вакарчука, які так гарно омальовують сучасну ситуацію не лише в Україні, а й у цілому світі в загальному: "В сучасному світі не може бути людей, які або в політиці, або не в політиці; зараз є або нормальний громадянин, який спостерігає за справами у своїй країні, або середньостатистичний овоч, який нічим не цікавиться і живе лише своїм буденним життям, 8-годинною роботою та листуванням в соціальних мережах.

Мова піде про теракт у Парижі.

Я думаю, більшість чули про цю жахливу подію у Франції, де терористи увірвалися до редакції сатиричного тижневика Charlie Hebdo ("Шарлі-Ебдо") і вбили 12 осіб. А якщо точніше - підірвали. У ЗМІ вже пішли розмови про те, що винуватцями даної "бійні" є члени угрупування "Аль-Каїда", оскільки на багатьох відео, знятих очевидцями того дня, помітні притаманні для цих бойовиків крики "Алла Акбар!" І все це, як більшість вважають, через один невеличкий пост на "Твітері" цієї газети, у якому була карикатура на одного з ватажків терористичного угруповання "Ісламська держава". 
 

Саме на цій деталі я б і хотів зупинитись. Ви собі тільки уявіть всю глибину причини: за якусь маленьку карикатуру люди поплатились своїм життям.

Леді й джентельмени, ось вам і є свобода слова XXI століття у всій своїй багатогранній красі. Адже, як не як, демократія - це не тільки рівність та свобода, це також вільнодумство, свобода преси та право на власну думку. Але який з цього сенс, якщо відповідальність за своє "вільнодумство" може вартувати вам життя. Це мені нагадує щось в стилі кінострічок про мафіозі: "слідкуй-за-язиком-і-все-буде-добре". Хіба такої демократії ми прагнули?

Проте давайте на хвилинку глянемо на цю ж ситуацію під іншим кутом - внутрішньодержавним. Всі ми знаємо, що у Франції вже є давня проблема: в країні з'явилось досить багато арабів, мусульман та інших вихідців зі Сходу. Щось на кшталт, як у Москві проблема з надмірною кількістю представників народів Середньої Азії. Ці "гості зі сходу" (якшо їх можна так назвати) почали поступово витісняти корінний народ та, непоспішаючи, втручатись у всі сфери їхнього життя. Простіше кажучи, прижились вони, оскільки економіка країни дозволяє це. Напруга між французами та цими народами почала зростати, а сутички та глузування ставало все частішим явищем. І тепер питання: як зробити так, щоб позбавитись проблеми навали "східних народів" у твою країну? Правильно - змусити власний народ ненавидіти їх.
 

Підставні теракти. Для необізнаних пояснюю. Є така річ, як психологічне маніпулювання населенням через ЗМІ. І одна з найефективніших має назву "Створити проблему - запропонувати вирішення". Ця тематика набула не малої популярності на форумах. І не лише на форумах. Верхівки кожної держави доволі вдало уміють її реалізовувати у сучасній інформаційній політиці.

Має цей метод трьохетапний вигляд:
  1. проблема;
  2. реакція;
  3. вирішення.


Якшо спробувати відверто пояснити, переводячи все на державний рівень, то виглядає це так, що держава сама створює обставини та подію, слідкує за реакцією громадян, і протягом декількох днів/тижнів надає людям найпростіше вирішення цієї проблеми "прямо на блюдечку". А народна масса, якшо брати за приклад теракт, перебуває в цей період у стані шоку та агресії, а таким "стадом" найпростіше скерувати у вигідне для держави русло.

Для прикладу, не потрібно далеко йти. Пригадайте тогорічний теракт у Бостоні, де звинуватили 2-х братів чеченців (зауважте, деталей у мережі про подальші відомості щодо цього випадку - немає). Або той же теракт у Волгограді, на вокзалі, де, завдяки інформації з "анонімних джерел", винними зробили вихідців із Дагестану. До речі, через деякий період часу зразу вийшов готовий законопроект про заборону масового збору населення та організації будь-яких мітингів. Непоганий механізм заборони чогось, чи не правда?

Ставлення Європи. А лише тепер я хочу підійти до суті написання, підійти до того, що я хотів донести до читачів. Безперечно, українці висловлють свою підтримку мешканцям Парижу та висловлюють співчуття сім'ям загиблих. Українці добре знають, що таке втрачати близьких. Ми щиро бажаємо, щоб ситуація у них стабілізувалась, а злочинці (справжні винуватці трагедії, не важливо, чи це ті ж терористи, що, за словами ЗМІ, вчинили напад, чи ті високопосадові злочинці, що зазвичай сидять у кріслах та ходять в дорогих костюмах) - були покарані.

Але, все ж таки, як боляче(!) спостерігати, коли у Європі вбивають 12-ох людей і "Європа в шоці та вимагає строгого покарання!", а коли в Україні помирають тисячами люди, гинуть на відкриту в центрі Києва, то "Європа висловлює свою стурбованість до мешканів України".

Знаєте, як кажуть, все дається в порівняння. І саме от завдяки таким випадкам відкривається справжнє "лице" Європи. Адже ми самі ж восени 2013 року почали все, бо не підписали всім відому Асоціацію. 
І, до речі, якщо вже зачепилась ця тема, не міг не підкреслити: після її підписання я, особисто, щось не дуже помічаю істотних змін до чи після її прийняття.

Саме ось ця політика Європи, її "байдужість" щодо долі українців і відштовхує симпатію до неї. Пригадується 1918, Український Гетьманат. В ті часи, щоб справитись з більшовиками, УНР звернулася за допомогою до Заходу. Європа погодилась допомогти нам, але ціною була зміна влади (за "кермо держави" ставала їхня людина - П. Скоропадський) і також постачання в їхній бік мільйонів пудів зерна та інших продовольчих ресурсів. І через рік сталось так, що вони нам не те що не допомогли, а навіть більше - до наших багатих на ресурси земель причепився "паразит". 

Із сьогоднішньою ситуацією немає нічого спільного. Проте та ж байдужість явно помітна. Ми повинні надіятись на краще. Тому що з нашим теперішнім станом нам лише й залишається це робити - надіятись.

І на останок, я хочу знову повернутись до тієї карикатури. Навіть якщо мої думки хибні й насправді у всьому винні ті "ісламські терористи", як їх люблять епічно називати у ЗМІ, задайте самому собі наступне питання.
Як захистити себе тоді у цьому новому інформаційно-демократичному світі: сидіти мовчки, нічого не висловлювати, прислухаючись до маси? Чи піти проти них, не боятись висловлюти свою думку, творити, писати, але водночас жити в страху, що рано чи пізно тебе можуть за твою ж роботу "зачистити?"

Адже зараз, у час демократизму і вільнословства, це так модно робити -
знешкоджувати інакодумців.

У зграї чорних ворон ніхто не любить білих 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Svitlana Ivanyshyn-Ugryna Svitlana Ivanyshyn-Ugryna 13 січня 2015
Добре, що автор піднімає цю тему. Звичайно, що маніпуляції масовою свідомістю мають місце. І якраз зараз починається розгляд справи Джохара Царнаєва, одного з братів, які начебто влаштували вибухи на Бостонському марафоні. Але правильно коментаторка відзначає: кожна країна, залежно від ступеня розвитку, реагує на виклики по-своєму. Тому слід замислитися над тим, що в Парижі зібралося понад 3(!) мільйони людей для маршу єдності. І люди йшли разом (!) з представниками своєї влади, ще й кілька приїхало з інших країн. Що відбувається в нашій країні- всім відомо. Українцям слід відмовитися від позиції "нам всі зобов'язані". В Нігерії кілька днів тому терористична група "Бого Харам" винищила кілька тисяч мирних людей лише за добу. Цілий регіон був засипаний трупами. Ви десь про це чули? Слід навчитися самим захищатися, самим рятуватися і тоді з нами почнуть рахуватися.
Maria Ivanus Maria Ivanus 12 січня 2015
мені не дуже зрозумілий перехід автора від внутрішніх проблем Франції і механізмів маніпуляції суспільством до винесеного вироку "байдужості" Європи до України. Ви порушуєте декілька комплексних проблем і намагаєтесь знайти просте вирішення. Вторгнення в іншу державу - це не те саме, що терористичний теракт. Крім того, зверніть увагу, як зреагувала Франція на вбивство своїх громадян, а як реагує українська влада, не взмозі навіть відкрито назвати війну війною і оголосити списки вбивць. Світ допомогає Україні, по мірі того, як поводяться представники нашої влади і яка їх офіційна позиція. Ми не можемо вимагати від світу більше, ніж вимагаємо від власного уряду. Якщо вже так хочеться провести аналогію, то можна зауважити як мало ми, українці, переживали про війну в Сирії. Я щось не пам"ятаю, щоб ми були дуже стурбовані. А війна вже там йде понад 4 роки, зброю постачає Росія і звинувачує США в підбурюванні населення проти "легітимного" президента. Вам нічого не нагадує? Давайте залишатись сильними і об"єктивними. Ми - не пуп землі і наші проблеми, крім нас мало кого по-справжньому цікавлять. Відповідь на всі біди - в Києві, а не в Європі.
Як біоритми впливають на продуктивність впродовж дня
Якщо правильно вибудувати графік активності та відпочинку, можна значно підвищити свою продуктивність впродовж дня. Для цього достатньо прислухатися до власних потреб і ритмів сну.
Читати більше
7 порад, як вибратися з депресії
Мабуть, у кожного з нас були часи, коли робота не йшла, самопочуття було погане, а настрій тільки нагнітав. Коли справа доходить до депресії, потрібно оговтатись! Адже життя прекрасне. А весь час, коли жалієте себе, витрачаєте сили на смуток, можна провести, як мінімум, із користю. Давайте розбиремо 7 пунктів, як можна вибратися з депресії, якщо вона таки прийшла.
Читати більше