|
13 серпня 2019
Лесічка Кіт |
«Підвезти тебе до автовокзалу?» — запитала Хайді, літня швейцарка, подруга нашої сім'ї. Я збиралася в місто з її дачі, йти пішки до зупинки кілометра 3—4, а потім ще невідомо скільки чекати маршрутку, а від автовокзалу ходить багато транспорту в місто, та й гуляти мені не дуже хотілося.
Я хотіла сказати: «Так, підвези, будь ласка», — але в цьому випадку Хайді доведеться переодягатися з дачних штанів, відкривати ворота, виганяти машину sз саду, витрачати час і везти мене. І мені від цього моторошно ніяково, тому я починаю мимрити щось на кшталт: «Та ні, не треба, я пройдуся? напевно...» Хайді відчуває протиріччя між тим, що я говорю, і тим, чого мені хочеться, і, трохи дратуючись, питає ще раз: «Так, може, все-таки підвезти?»
Я знову відмовляюся, намагаючись бути ввічливою, мовляв, не хочу обтяжувати.
І тут Хайді викладає мені урок, який виручає мене ось уже 10 років.
«Знаєш, у нас в Швейцарії кажуть:« Так» і«ні» важать однаково. Якщо я пропоную тебе підвезти, то мені все одно, скажеш ти «так» або «ні». Я готова до будь-якої твоєї відповіді, мені не важко прокататися з тобою до автовокзалу, так само, як легко залишитися вдома. Але ти вигадуєш, ніби один з варіантів мені зручніше іншого, і вибираєш його, хоча це не те, що зручно тобі. Я хочу, щоб ти розуміла, якби мені не хотілося тебе везти, я б нічого не запропонувала. Якщо тобі дають вибір, одна твоя відповідь рівнозначна іншій. Так тебе підвезти?»
«Так» і «ні» важать однаково — ось, що я повторюю всередині себе, кожен раз, коли думаю, що моя відповідь не сподобається співрозмовнику.
«Так» і «ні» важать однаково — це про те, що ми всі рівні і вільні.
«Так» і «ні» важать однаково — і не треба сподіватися, що інший здогадається, чого вам насправді хочеться.
Коли дозволяєш собі бути прямим і відкритим, даєш цю свободу і іншим.
Наприклад, замість нейтрально-ввічливого «зайдеш в гості?», у залежності від того, чого я хочу, можна сказати: «Заходь, я буду рада з тобою попити чаю і поговорити!» (Припускаючи, що наші бажання можуть і не збігтися) або «Я б запросила тебе в гості, але сьогодні втомилася і хочу побути одна».
- Ти ж візьмеш участь в організації нашого фестивалю?
- Чесно кажучи, ні, я себе в цьому не бачу. Не хочу нічого організовувати, — відповіла я, внутрішньо готуючись до подальшого опору домовленостям.
Знаю. Це сила визначеності.
Складніше, коли людина не звикла, що «так» і «ні» важать однаково. Тоді замість простої однозначної відповіді на кожне «поїдеш з нами?» і «чи зможеш допомогти?» починаються розповіді, який складний там намічається день, скільки всього потрібно встигнути і як людина буде намагатися всім догодити, скрізь і все встигнути, нікого не розчарувати. Мені зазвичай сумно таке слухати.
А починається воно в дитинстві. Ми вчимося вгадувати, яку відповідь хочуть від нас почути, замість того, щоб прислухатися до себе. Ми рано дізнаємося, що на запитання: «тобі подобається в садку?» і «хочеш супчик?» є тільки одна бажана відповідь для нашої бабусі.
Дізнаємося, що відмова від нудного подарунка або нецікавого походу в музей, бачте, засмутить наших далеких родичів. Дізнаємося, що треба бути ввічливим і йти іншим назустріч. Дізнаємося, що і запитання-то нам ставлять просто за звичкою і з ввічливості, а до реальних наших відповідей нікому немає діла.
У кожного з нас є право просто просити і з вдячністю приймати подарунки, пропозиції, допомогу і любов інших, так само, як і право відмовлятися, не погоджуватися, закриватися і відстоювати свої кордони без почуття провини.
Здійснено переклад.
Зображення — pinterest.com.
| 2 | 2315 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
