Чому "ні" і "так" важать однаково

13 серпня 2019
Лесічка Кіт

«Підвезти тебе до автовокзалу?» — запитала Хайді, літня швейцарка, подруга нашої сім'ї. Я збиралася в місто з її дачі, йти пішки до зупинки кілометра 3—4, а потім ще невідомо скільки чекати маршрутку, а від автовокзалу ходить багато транспорту в місто, та й гуляти мені не дуже хотілося.

Я хотіла сказати: «Так, підвези, будь ласка», — але в цьому випадку Хайді доведеться переодягатися з дачних штанів, відкривати ворота, виганяти машину sз саду, витрачати час і везти мене. І мені від цього моторошно ніяково, тому я починаю мимрити щось на кшталт: «Та ні, не треба, я пройдуся? напевно...» Хайді відчуває протиріччя між тим, що я говорю, і тим, чого мені хочеться, і, трохи дратуючись, питає ще раз: «Так, може, все-таки підвезти?»

 Я знову відмовляюся, намагаючись бути ввічливою, мовляв, не хочу обтяжувати.

І тут Хайді викладає мені урок, який виручає мене ось уже 10 років.

«Знаєш, у нас в Швейцарії кажуть:« Так» і«ні» важать однаково. Якщо я пропоную тебе підвезти, то мені все одно, скажеш ти «так» або «ні». Я готова до будь-якої твоєї відповіді, мені не важко прокататися з тобою до автовокзалу, так само, як легко залишитися вдома. Але ти вигадуєш, ніби один з варіантів мені зручніше іншого, і вибираєш його, хоча це не те, що зручно тобі. Я хочу, щоб ти розуміла, якби мені не хотілося тебе везти, я б нічого не запропонувала. Якщо тобі дають вибір, одна твоя відповідь рівнозначна іншій. Так тебе підвезти?»

І я сказала «Так!», просто і ясно. Тому що мені було куди зручніше і швидше доїхати до автовокзалу на машині. І я була вдячна Хайді за те, що вона підвезла мене, а ще більше за те, що навчила такому простому правилові.

«Так» і «ні» важать однаково — ось, що я повторюю всередині себе, кожен раз, коли думаю, що моя відповідь не сподобається співрозмовнику.

«Так» і «ні» важать однаково — це про те, що ми всі рівні і вільні.

«Так» і «ні» важать однаково — не поверхове правило етикету, а основа екологічних щирих відносин.

«Так» і «ні» важать однаково — і не треба сподіватися, що інший здогадається, чого вам насправді хочеться.

Коли дозволяєш собі бути прямим і відкритим, даєш цю свободу і іншим.

На будь-яке моє запитання або пропозицію я готова почути як позитивну, так і негативну відповідь. А якщо одна з відповідей для мене краща, то я повідомлю про це своєму співрозмовникові і сформулюю по-іншому.

Наприклад, замість нейтрально-ввічливого «зайдеш в гості?», у залежності від того, чого я хочу, можна сказати: «Заходь, я буду рада з тобою попити чаю і поговорити!» (Припускаючи, що наші бажання можуть і не збігтися) або «Я б запросила тебе в гості, але сьогодні втомилася і хочу побути одна».

Пам'ятаю, як мої стосунки з подругою вийшли на новий рівень близькості. Вона спитала:

- Ти ж візьмеш участь в організації нашого фестивалю?

- Чесно кажучи, ні, я себе в цьому не бачу. Не хочу нічого організовувати, — відповіла я, внутрішньо готуючись до подальшого опору домовленостям.

- О, знаєш, як приємно: запитав — отримав відповідь — пішов далі.

Знаю. Це сила визначеності.

Складніше, коли людина не звикла, що «так» і «ні» важать однаково. Тоді замість простої однозначної відповіді на кожне «поїдеш з нами?» і «чи зможеш допомогти?» починаються розповіді, який складний там намічається день, скільки всього потрібно встигнути і як людина буде намагатися всім догодити, скрізь і все встигнути, нікого не розчарувати. Мені зазвичай сумно таке слухати.

А починається воно в дитинстві. Ми вчимося вгадувати, яку відповідь хочуть від нас почути, замість того, щоб прислухатися до себе. Ми рано дізнаємося, що на запитання: «тобі подобається в садку?» і «хочеш супчик?» є тільки одна бажана відповідь для нашої бабусі.

Дізнаємося, що відмова від нудного подарунка або нецікавого походу в музей, бачте, засмутить наших далеких родичів. Дізнаємося, що треба бути ввічливим і йти іншим назустріч. Дізнаємося, що і запитання-то нам ставлять просто за звичкою і з ввічливості, а до реальних наших відповідей нікому немає діла.

Добре, що ми виросли і можемо більше не грати в це лайно. І не вчити цій брехні своїх дітей.

У кожного з нас є право просто просити і з вдячністю приймати подарунки, пропозиції, допомогу і любов інших, так само, як і право відмовлятися, не погоджуватися, закриватися і відстоювати свої кордони без почуття провини.

«Так» і «ні» важать однаково, погоджуєтесь? (І, ставлячи це запитання в такий спосіб, я маю на увазі, що будь-які ваші відповіді мені рівнозначно цікаві!)

Здійснено переклад. 

Зображення — pinterest.com.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

10 таємниць, захованих у всесвітньо відомих картинах
Образотворче мистецтво здатне не тільки надихати, а й мучити наш мозок таємницями і загадками. На полотнах великих художників часто зустрічаються дивні хитромудрі деталі або навіть послання, які піддаються розшифровці тільки через сотні років.
Читати більше
Дружба довжиною в життя: собаки
Кажуть, аби мати найліпшого друга, не обов'язково треба знати людей:) Мова про собак. Ці дивовижні створіння знають про відданість більше, ніж ми. Завжди поряд: підтримають, посумують з вами та ще й захистять. Дружба довжиною в життя. Чотирилапі.
Читати більше