Чому люди розлучаються?

Ми починаємо зустрічатися, коли нам подобається людина. Ми біжимо на побачення, точніше летимо. Із задоволенням вислуховуємо одне одного. Беремо до уваги все, що подобається людині, а що — ні. Запам'ятовуємо улюблені страви, фільми й різні захоплення. По дорозі додому відправляємо по десять повідомлень: «добраніч, солодких снів тощо».

Що нам подобається найбільше? Увага до себе.

Проходить час. Ви одружуєтесь. Перші роки — діти. Кожен втомлюється по-своєму. Хто на роботі, хто — у декреті. Усе швидко змінюється. Вам не до ніжних слів і побачень. Починається реальне життя. Починається вона — рутина. Так воно і є. І так буде завжди. Вітаємо.

З одного боку, усе чудово. Ви живете з людиною, яку любите. Ви цього самі хотіли. Але щось не так. Паралельно присутнє якесь відчуття дискомфорту. Воно народилося, гніздиться всередині і час від часу заважає вам жити. Чого вам не вистачає найбільше? Любові? Не зовсім.

Вам не вистачає тієї 100 % уваги до себе, як колись на побаченнях. Там були тільки ви та ваші інтереси. Зараз вам стає нудно, і діти тут ні до чого.

Нове є, але під новим кутом. Ви живете разом, усе робите разом. З головою занурюєтеся в спільні проблеми і складнощі. І це не на рік і не два. Шлюб — це марафон довжиною в життя. Що робити, щоб його витримати? Як же повернути ту увагу собі?

Відповідь проста.

Приділяйте не просто увагу одне одному, а належну увагу. Шлюби розпадаються, тому що хтось в стосунках не віддає те, що важливо для іншого. А все починається з простого — уваги.

Коли ви уважні, помічаєте те, що потрібно саме вашій людині. Заповнюєте ті потреби, які важливі їй, а не вам. Принцип простий: ви для нього, він для вас. Є хороша книга Гері Чепмена: «П'ять мов любові». Вона допоможе вам краще зрозуміти себе і свою кохану людину. З нею легше розібратися, що конкретно вам потрібно, щоб відчувати, що вам достатньо приділяють увагу.

Хтось теплий, хтось — холодний. Це не дорівнює "хороший" або "поганий". Це означає, що потрібно кожного любити по-своєму. Буває, що не під силу. Не всім під силу «тягнути» екстраверта, якщо сама людина інтроверт. Люди розходяться і кажуть: «Ми занадто різні за вдачею». Таке буває, і це можна зрозуміти.

Шлюб — ще питання прийняття. Що ми можемо, а що — ні. У рамках цієї статті я розглядаю те, що люди можуть віддати в стосунках, але не хочуть.

Коли ви уважні, ви охоче помічаєте настрій, потреби одне одного. За умови, що є бажання, — віддаєте. Як правило, це робота в дрібницях, яка відчувається найбільше. І це робота на щоденній основі для двох. Для мене це встати раніше й приготувати його улюблену каву. Для нього — це посидіти з дітьми зайву годинку, коли я: «ой, все, не можу». Це дарувати квіти. Не у свята, а просто так. Спонтанно, тому що мені так подобається більше.

Це між собою питати кожен день або коли є хвилинка: що хочеться зараз? Я не про гроші і пентхауси на Канарах. Я про внутрішнє відчуття повноти і щастя, яке ми можемо створити одне для одного. Усе це турбота, яка починається з того, наскільки ви уважні до людини сьогодні і зараз.

Запитуйте. Дізнавайтеся. Може, саме зараз їй потрібна тиша, а ви читаєте нотацію. Може йому потрібно розвіятися, а ви: "де ти був так пізно?". Діліться цими секретами, якщо вам важливі відносини.

Намагайтеся не накидатися, а розповідати, чого хочеться, від щирого серця зараз. Що накипіло саме зараз, тривожить і болить. Вивчайте одне одного м'яко. Хочете, щоб вас оточували увагою, оточуйте першими. Не чекайте, поки кохана людина зробить перший крок. Дійте самі.

А якщо копнути глибше? Що значить любити людину по-справжньому?

Це змінюватися зсередини, якщо треба вам, якщо цінуєте стосунки. А все знову-таки починається з вашої належної уваги. Що важливо глобально для коханої людини? Чи є у вас щось, що може привести в довгостроковій перспективі до розриву? Чого він не може терпіти у вас? Якщо не знаєте, запитаєте вашого партнера. Запевняю, краще знати, ніж ні. А далі все залежить тільки від вас. Наскільки ви готові змінюватися в шлюбі і розцінювати цей факт, не як приватну зраду, втрату індивідуальності, а як усвідомлений вибір. Вибір назустріч тій самій любові, яка на віки-віків.

Наприклад, ми з чоловіком різні за темпераментом. Я емоційна, товариська. Він стриманий, серйозний. Я розуміла, як йому складно. Мої емоції спливали ледь не в кожній розмові і перекривали всю логіку чоловічий думки.

Кажуть, протилежності притягують. Це так. Але куди вони ведуть в довгостроковій перспективі? Хто знає, що було далі в казці: «вони жили довго і щасливо»? За лаштунками залишилася робота двох людей. Мені, повірте, знадобився не один рік, щоб навчитися стримувати себе.

Спочатку я довго ображалася на чоловіка. Чи не розуміла, що мої зайві емоції проблему не вирішують, а, навпаки, посилюють її. Мій чоловік довго не думав. Приймав рішення сам. Швидко і беззастережно. Мені залишалося тільки плакати в подушку і міркувати на тему рівноправ'я в сім'ї. Згодом я зрозуміла, що справа була не в тому, що я говорю, а як я це говорю йому. Викладати думки спокійно, коли всередині все вирує, складно, але не неможливо. Потрібна робота над собою щодня. І все рано чи пізно вийде. Як вийшло в мене.

Навчитися чути іншу людину —т еж питання уваги. Робота йде досі. Я змінююся для нього, тому що мені не все одно. Я не підлаштовуюсь. Це тактика для коротких побачень. У шлюбі вона не доречна. Рано чи пізно все вибухне і не витримає. І, повірте, мені, я анітрохи не втратила свою індивідуальність. Я така ж, але моя робота над собою помічається і подвійно оцінюється.
 
Вивчайте мову любові вашої коханої людини. Так простіше розібратися, що потрібно і важливо саме йому і вам. Розповідайте про себе і вчіть одне одного м'яко. Будьте уважні, намагайтеся і приділяйте належну увагу одне до одного, навіть якщо в активі дві хвилини.

Запитуйте, дізнавайтеся і діліться охоче. Чого вам не вистачає тут і зараз? Діліться, так, як ділитеся з найкращою подругою. А краще в таких питаннях замінити її коханою людиною.

Працюйте щодня. Обоє. І так все життя. Нехай ваша рутина»\ буде наповнена належною увагою. І тоді матимете всі шанси прожити життя разом і не розлучитися.

Здійснено переклад

Зображення: pinterest.com