Чай-квітка, або Таємниці зв'язаного чаю

Якщо вершина естетики у японців — традиція ханамі: милування квітами сакури чи уме, то у китайців — це точно заварювання, так званого, "зв’язаного" чаю (香片工艺茶), який також називають "квітучим". Його виготовляють з чайних листків (переважно зеленого чаю) та однієї чи декількох сухих квіток.

Традиція виготовлення зв’язаного чаю сягає часів правління китайської династії Сун (960-1279 рр.). Існують літературні згадки про "демонстраційний" чай, листя якого було зв’язане з квіткою для розваги імператора. Але найбільшої популярності цей напій набув лише у 80-ті роки минулого століття.
 

Абсолютно весь зв'язаний чай створюють вручну. Китайці — вправні чарівники у виробничих процесах, але автоматизувати виготовлення цього чаю неможливо. Все покладається на руку майстра та його фантазію. Зазвичай, готовий для заварювання бутон виглядає як кулька (куля — символ любові в Китаї) чи еліпс, але зустрічаються і сердечка, кільця, зірки, мініатюрні пагоди чи китайські ліхтарики, навіть зайці, рибки і дракони. На створення однієї композиції, в залежності від складності форми, досвідчений майстер витрачає від 1 до 10 хвилин.
 

Головні осередки виготовлення зв’язаного чаю: китайські провінції Фуцьзянь, Сичуань, Хунань і південно-західна частина Юньнаню. Для створення бутону обирають лише верхні листочки чи бруньки чайного куща Camellia sinensis, які збирають в особливий час: сезон дощів. Для збереження форми їх обробляють безпосередньо в день збору: зривають, сушать у спеціальних печах за температури 110°C (230°F), просіюють, зв’язують маленькими "снопами" і, зрештою, додають головний секрет — квітку.
 

Зазвичай, для зв’язаного чаю обирають хризантему, жасмин, османтус, лілію чи гібіскус, але зустрічаються і квіти амаранту, лаванди, конюшини, камелії, календули, лічі (червона слива), півонії. Одна або декілька квіток зв’язується із чайним листям за допомогою шовкової чи бавовняної нитки, і загортаються, мов капустина. Після цього бутон закручують в клаптик нейлонової тканини, надаючи йому потрібну форму, та остаточно висушують в печі з температурою 90°С (195°F). Готова композиція важить від 6 до 10 грамів і має бути абсолютно цілісною, щільною та пружною.
 

Зв’язаний чай не відноситься до окремого сорту, проте має чимало власних варіацій з казковими назвами: "Білий лотос втіхи", "Червона пагода", "Золотий злиток", "Квітка семи богинь", "Ароматний бутон", "Жасминова безсмертна діва", "Народження перлини","Ангел квітів".
 

Вся інтрига та краса зв'язаного чаю полягає в процесі його заварювання. Для того, щоб насолодитися процесом, слід використовувати скляний посуд. Найкраще взяти скляний чайник або келих. Залийте в посуд кип'ячену гарячу воду (не окроп — 80-90°С), а потім опустіть в неї бутон чаю. Приготуйтеся до містерії, вона почнеться з перших секунд. Бутон поступово розкриється, і ви побачите квітку, яка, в принципі, може бути будь-якого кольору: бузкового, жовтого, червоного, помаранчевого або білого. Та й форма квітки трапляється досить химерна. Листочки в цей час будуть розправлятися, й відкривати вашому зору всю красу та витонченість квітки.
 

Саме завдяки цьому процесу зв’язаний чай називають "квітучим" або "чай-квіткою", і додають характеристику "найбільш незвичайного і загадкового китайського чаю".
 

Чайний настій п’ють після повного розпускання бутону (зазвичай 3-4 хвилини), після чого його можна заварювати ще 2-4 рази, збільшуючи час кожного заварювання на 3 хвилини.
 

В заварюванні зв’язаного чаю, як і в милуванні квітучою сакурою, найголовнішим є відчуття часу. Точніше його відсутність. Для справжньої насолоди процесом ви маєте зупинити час — нікуди не поспішати, ні про що не думати, бути спокійним, розслабленим, і готовим сприймати прекрасне. Це своєрідна медитація, яка не тільки дарує вам неповторне дійство, але й виявляє повагу до майстра, який створив чай-квітку. Словом, насолоджуйтеся дійством!

Приємного чаювання!

Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте також:
Секрети білого чаю
Чай Чорного Дракона з Півночі Фуцьзянь
Чайні казки