"Безмежні степи України": медитація

Безмежні та чарівні степи України, я закоханий у ці степи з дитинства. У чисті водоймища, загадкові скелі. А яка родюча наша земелька, рідненька, така як матір!
Я взяв її у долоні, та заплющив очі.. Скільки вона всього бачила!
Бачила радість, коли по ній бігають малі дітки, коли людина доглядає за нею, вирощує пшеницю ,жито, соняшники. Скільки народів та звичаїв виносила рідна та сердешна: трипільці, кіммерійці, скіфи, сармати, кельти, давні слов`яни, зародження Київської Русі, славного українського козацтва.
Земля України-святе сакральне місто!
Я бачу, як по цій землі твердим кроком прямує Атей, найвидатніший цар Великої Скіфії. Як здійснює похід проти хазар князь Святослав Хоробрий, державник та визволитель. Мені приємно та гаряче у серці бачити як наяву - Івана Дмитровича Сірка, який зі своїми вірними козаками жене з нашої землі турецьких яничар.
Але моя земля бачила і віроломство, багато пролитої крові своїх дітей, як вмирають від голоду та хвороби. Як нелюди в шкіряних картузах розстрілюють людей, які люблять цю землю! Дивилася зі сльозами в слід потягам, які у вагонах вивозять тисячі українців у Сибір, на жаль велика кількість сюди вже не повернеться ніколи..
Відчувала сердешна біль від куль, снарядів гармат, різної хімічної отрути. Але вона могутня ,наша свята земля! Витримає все, і ніколи не зрадить тому, хто її любить.
Розвіявши у долонях землю, відкривши очі, я повернувся у наш час. Вибач, рідна, всіх нас, за біль, за недбалість до тебе. Ми твої малі діти, які тебе кохають завжди!