А якщо НАВПАКИ..?

Процес задля процесу. Дія задля дії. Слова задля слів. Написане задля написаного і так без кінця. Щороку…

Щороку ми підводимо якісь підсумки, думаємо, у чому наше зростання, що відбулося? Кожного разу знаходиться багато пояснень і очевидно, що щось таки міняється. Але ЩО саме?

Вже наступного року сценарій швидше за все буде аналогічним. Плани, мрії, очікування, підкріплені загальною ейфорією ЗМІНИ.  Ми будемо очікувати - знову, але ЧОГО?

Якийсь дивний замкнутий круг життя, в якому здається, повторюється не тільки історія, але й цілі сценарії нашого життя – життя окремих індивідів із такими ж однаковими принципами.

А якщо спробувати по-іншому? Якщо перестати малювати плани дій та писати списки із 20 пунктів "Ту Ду"? Якщо подивитися на життя, як воно є – просте, непередбачуване, неконтрольоване, чарівне і часом до сліз болюче…

Якщо  оглянутися і побачити поряд не просто дорогу людину, про яку ТРЕБА дбати, а індивіда, який теж прагне, має право на помилку, хоче бути почутим і потрібним, який нам справді дуже дорогий та незамінний, але не зважаючи на всю цю незамінність, він може піти у будь-яку хвилину.

Якщо протягом розпланованого робочого дня сісти на лавку у якомусь парку і, вдихнувши повітря, подумати про щось ІНШЕ – прочитане, бажане, нереальне, хоча мабуть таки можливе… Якщо зрештою дати собі шанс помилитися, полишивши страхи та якісь ефемерні очікування когось? Якщо згадати про себе ще малого і подумати, які тоді у мене були таланти – може варто до них повернутися? Якщо прийняти усі обмеження зараз, розуміючи, що можливо не все таки є справжніми обмеженнями і мабуть за ними набагато більше можливого…. Якщо менше говорити про себе, менше хотіти розрекламованого та модного, менше вдавати, натомість просто  наважитися… бути собою?

Суть у способі мислення. Суть в органічності, яка лежить в основі. Суть у питаннях та силі відвертих відповідей.

Так, ми можемо знову механічно писати, обдумувати, створювати видимість процесу. Але… чи варто? Натомість можна зрештою змінити усталене "якщо" на таке бажане "зараз". І це процес, праця, це зусилля – тривале і важливе.

Щороку ми наважуємося на аналіз сумнівної якості. А можемо той самий аналіз робити частіше, простіше, зростаючи безперервно у своїх роздумах? Може… Все лише залежить від нас!