(присвячено весняній Грозі)

Грім розриває кластер хмар на полотні,

І блискавка плете свої узори.

Виблискують в калюжах ліхтарі,

Малюючи ескізи ледь прозорі.

Холодний вітер в душу заглядає,

В мереживо тендітне зодяга.

Це так нестримно він мене кохає.

Дощу цілунок тіло обляга.

Туманність ночі місто огортає,

Шепоче гарні і спокійні сни,

Щоб із грозою в хмарах політали,

Щоб показали де живуть вони.

Милуюся вологими стежками…

Неначе шлях мозаїкою в рай.

Де я стою віч-на-віч із зірками

І споглядаю в галактичну даль.

Вже дощ вщухає. Мій коханий спить.

І хвилі серця в океан втікають.

Я виглядатиму жадану мить.

Прийдешні блискавки вже теж мене чекають.

© Ольга Баландюх (Ольвія), 06.04.16