(присвячено весняній Грозі)

Грім розриває кластер хмар на полотні,

І блискавка плете свої узори.

Виблискують в калюжах ліхтарі,

Малюючи ескізи ледь прозорі.

Холодний вітер в душу заглядає,

В мереживо тендітне зодяга.

Це так нестримно він мене кохає.

Дощу цілунок тіло обляга.

Туманність ночі місто огортає,

Шепоче гарні і спокійні сни,

Щоб із грозою в хмарах політали,

Щоб показали де живуть вони.

Милуюся вологими стежками…

Неначе шлях мозаїкою в рай.

Де я стою віч-на-віч із зірками

І споглядаю в галактичну даль.

Вже дощ вщухає. Мій коханий спить.

І хвилі серця в океан втікають.

Я виглядатиму жадану мить.

Прийдешні блискавки вже теж мене чекають.

© Ольга Баландюх (Ольвія), 06.04.16

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

"Брий": оповідання
2018 року оповідання "Брий" потрапило до короткого списку конкурсу МАТЕЛОТ - першого українського конкурсу морської прози імені Лисянського, організованого Антоном Санченком, порталом Літакцент і видавництвом ТЕМПОРА. Приємного читання!
Читати більше