Походження поляків

Правильно розуміючи хто такі поляки, набагато легше вибудовувати з ними дружні відносини.

Богдан Хмельницький в Білоцерківському Універсалі каже, що польська шляхта походить від українців, які є нащадками русів і сарматів. Син Богдана Хмельницького мав звання князь Сарматії. Козацький літописець Самійло Величко називає українців народом савроматійським козако-руським з давніх літ.

Відомим є арійський звичай козаків, через неприпустимість рабства, полонених оселяти на своїй землі і брати з них данину 7 років. Ці роки давалися для переучування на український звичай. А далі полоненик отримував волю. Він міг повернутися додому, але більшість осідали, зоставалися жити людяним звичаєм, бо він найкращий. Та й ті що йшли додому, були свого роду поширювачами правого світогляду.

Так і виникла Полонія. Шляхта була із українців-сарматів (Мєшко — українське прізвище), а посполиті — із різних народів, здебільшого із З. Європи.

Через те, що переводили на сарматську (українську) мову доросле населення, то на відміну від рідної мови, її важко було засвоїти чисто. У такому випадку перше покоління мовців привносить риси своєї мови, наприклад, загальноєвропейська погана вимова «р». В наступних поколіннях мовців ці риси мимоволі закріплюються і передаються століттями.

Тому польська мова яскраво показує, що це колишня українська мова, але «р» стало «рж» (Андрей — Андржей-Анжей), «рука» - «ренка» (французька гугнявість), додалося дзекання «дякую» - «дзєнькує».

Особливо наглядно вийшло (як свого часу у завойованих ромеями галів) з наголосами у словах — не змігши запам’ятати наголоси чужої мови, вони зробили їх однаковими у всіх словах (французи на останньому складі, а поляки — на передостанньому).

Словосполучення «длачеґо» (замість українського «чому») має інший причиннонаслідковий глузд, але до болю схоже на німецькі та французькі глузди: pour qua (для чого). Для чого йде дощ? З українського глузду, це смішне питання, бо дощ не думає, для чого він капає, а от чому — тому що осінь настала, чорна хмара насунула.

Стосовно звичок — поляки дуже багато вживають м’яса (як для хліборобського відичного народу) і, як англійці з німцями, полюбляють сире м’ясо. Це татаромонгольські звички, з сивої давнини. (див. Походження англійців).

Лайка у поляків теж більше походить на західноєвропейську, про фекалії (див. Походження матюків). Стосовно рівня особистої хоробрості, є велика відмінність цього народу, українці вважають поляків лякливими, тут пригадується боксер Анжей Голота.

Та і зверхнє ставлення до українців схоже зі ставленням так само колись окультурених в сарматське русло росіян. Тут не видно родства. Ніякого порівняння з балтійцями. До балтійців в українців ставлення, мабуть, краще ніж до самих себе, тому що балтійці, як і українці не є слов'янами (див. Походження слов'ян).

Висновок. Поляки поважають силу і перевагу. Тому українцям потрібно спочатку взяти приклад з поляків: припинити меншовартість, провести в своїй країні стандартні реформи правової держави (подібні до польських та балтійських). А потім запропонувати сусідам щось дуже привабливе, безпеку, розвиток правого толку, і керувати Міжмор’ям — найпотужнішою спілкою дружніх країн у світі, як колись робила Сарматія. Схоже, що З. Європа потерпає через змішування населення з несумісними народами що приводить у них до протистояння. Тож треба рятуватися самим і рятувати Міжмор’я.

ЩЕ. До речі, дослідники стверджують, що трипільці вживали багато гороха (46% у харчуванні, а його амінокислотна матриця є тотожньою матриці м’яса). Худоба була потрібна здебільшого для утворення ланів — спочатку випасали худобу, вона виїдала чагарники, удобрювала, а потім там сіяли горох, тощо. Тож, хліборобський народ українців вживав дуже мало м'яса.

Звідси і богатир Котигорошко, який, до речі, дійшов до казок Індії та Маньчжурії.