Походження поляків

25 лютого 2025
Spovid

Тільки правильно розуміючи хто такі поляки, можна вибудовувати з ними дружні відносини.

Богдан Хмельницький в Білоцерківському Універсалі каже, що Польща створена українцями. То кому мають вірити українці, своїм лицарям, чи переписувачам історії? Син Богдана Хмельницького мав звання князь Сарматії. Козацький літописець Самійло Величко називає українців народом савроматійським козако-руським з давніх літ.

Відомим є арійський звичай козаків, через неприпустимість рабства, полонених оселяти на краю своєї землі і брати з них данину 7 років. Ці роки давалися для переучування на український звичай. А далі полоненик отримував волю. Він міг повернутися додому, але більшість осідали, зоставалися жити людяним звичаєм, бо він найкращий. Та й ті що йшли додому, були свого роду поширювачами правого світогляду.

Так і виникла Полонія (полон, бранці). Шляхта була із праукраїнців-сарматів (Мєшко — українське прізвище), а посполиті — із різних народів, здебільшого із З. Європи.

Через те, що переводили на сарматську (українську) мову доросле населення, то на відміну від рідної мови, її важко було засвоїти чисто. У такому випадку перше покоління мовців привносить риси своєї мови, наприклад, загальноєвропейська погана вимова «р». В наступних поколіннях мовців ці риси мимоволі закріплюються і передаються століттями.

Тому польська мова своєю недорікуватістю яскраво показує, що це колишня українська мова, але «р» стало «рж» (Андрей — Андржей-Анжей), «зуб» - «зомб» (французька гугнявість), додалося дзекання «дякую» - «дзєнькує», "все" - "всшистко"...

Особливо наглядно вийшло з наголосами у словах (як свого часу у завойованих ромеями галів) — не змігши запам’ятати наголоси чужої мови, вони зробили їх однаковими у всіх словах (французи на останньому складі, а поляки — на передостанньому).

Словосполучення «длачеґо» (замість українського «чому») має інший причиннонаслідковий глузд, але до болю схоже на німецькі та французькі глузди: pour qua (для чого). Для чого йде дощ? З українського глузду, це смішне питання, бо дощ не думає, для чого він капає, а от чому — тому що осінь настала, чорна хмара насунула.

На прикладі "берегині домашнього вогнища": дом - дама, хижа (хижина) - жона, кибитка - кобієта. Дані ДНК поляків свідчать, що це суміш лісових дикунів, хліборобів (державотворців-праукраїнців) і кочовиків (от вам і кибитка). Ще недавно поляки їздили табором між державами соціялістичного лагеря і перепродували дрібні речі (щоправда, їздили вже не у кибитках).

Стосовно харчових звичок — поляки вживають забагато м’яса (як для хліборобського відичного народу) і, як англійці з німцями, полюбляють сире м’ясо. Це звички лісових дикунів, та татаромонгольські звички (див. Походження англійців).

Лайка у поляків теж більше походить на західноєвропейську, про сморід, кал (див. Походження матюків). Стосовно рівня особистої хоробрості, є велика відмінність цього народу, українці вважають поляків лякливими (тут пригадується боксер Анжей Голота).

Та і зверхнє ставлення до українців схоже зі ставленням так само колись окультурених в сарматське русло росіян. Тут не видно родства чи навіть розкаяння за свої злочини проти українського народу (який свого часу дав їм державність). Ніякого порівняння з балтійцями. До балтійців в українців ставлення, мабуть, краще ніж до самих себе, тому що балтійці, як і українці не є слов'янами (див. Походження слов'ян).

ЩЕ. Тому не дивним є те, що слов’яни поляки побоялися сваритися з росіянами, коли загинули на російських літаках, спочатку їхні очільники військові, а потім і польський президент з його свитою, навіть чорний ящик не отримали, як положено по закону. Поляки, як і всі слов’яни (slav-slave), природно поважають сильнішого, а не правого, хоча, по дитячому часто, на словах згадують честь. А от саме тоді, коли Україна переживає важкі часи, то висипати українське зерно та перекрутити навпаки волинську різню (де постраждалі українці давали відсіч знахабнілим полакам) і висувати відверто несправедливі звинувачення, то вони не бояться. Біженці українці приносять у рази більше доходу, ніж поляки витрачають їм на допомогу, але загальне незадоволення розумнішими і працьовитішими українцями лише зростає.

Висновок. Рішення — повертатися додому і будувати правову наддержаву в своїх природних межах, від Карпат до Каспію, тоді слов’яни поважатимуть українців більше за всіх. Що слабкішою буде Україна то марнішими будуть сподівання на миролюбність поляків та інших сусідніх народів. Потрібно спочатку взяти приклад з поляків: припинити меншовартість, провести в своїй країні відомі всьому світові закони правової держави (подібні до польських та балтійських). А потім, будучи сильним сусідом, запропонувати всім іншим сусідам щось дуже привабливе (безпеку, розвиток правого толку) та керувати Міжмор’ям — найпотужнішою спілкою дружніх країн у світі, як колись робила Сарматія (пряма попередниця Русі та України-Козаччини, це був і є один народ, одна мова, віра та вдача і про це свідчать джерела). З. Європа потерпає через нашестя несумісних народів, що приводить у них до негараздів, властивих Вавілону (мультикультуралізму). Тож, українцям треба рятуватися самим і рятувати Міжмор’я.

ЩЕ. До речі, дослідники стверджують, що трипільці вживали багато гороха (46% у харчуванні; а його амінокислотна матриця є тотожньою м'ясу). Худоба була потрібна здебільшого для утворення ланів — спочатку випасали худобу, вона виїдала чагарники, удобрювала, а потім там сіяли горох, тощо. Тож, хліборобський народ оріїв-праукраїнців вживав дуже мало м'яса і "сидів на бобах".

Звідси і богатир Котигорошко, який, до речі, дійшов до казок Індії та Маньчжурії.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокниги: цілісна історія замість розкиданих знімків
Розвороти можна присвятити окремим темам — дитячим святам, мандрівкам, важливим досягненням — і кожна сторінка працюватиме на загальний настрій книги, ведучи читача від однієї події до іншої.
Читати більше