Мистецтво класичного живопису або що таке "лесіровка"? частина 1

Історія техніки олійного живопису охоплює століття експериментів, спроб та досягнень багатьох художників, які, намагаючись виразити своє бачення мистецтва, робили дивовижні речі. Вони вивчали фізику, математику, інженерію, анатомію та ін. науки, а вінцем всіх їхніх досягнень були картини.

За часів світлого Ренесансу набула розповсюдження техніка "лесіровок", яка допомагала досягати глибини кольору та надзвичайної об’ємності предметів, які були недоступними у Середньовіччі.

Для початку митці обирали імпрематуру (кольорове тонування білого полотна) , потім робили однотонний світлотіньовий малюнок у якому прописували всі деталі майбутньої картини і далі починалося найцікавіше.
 
Філософією цих митців було оптичне змішування фарб. Що це означає? Це прагнення, щоб кожний попередньо нанесений колір проглядався через наступний. Для цього вони після кожного накладання кольору – "лесіровки" – давали картині повністю висохнути і дуже часто навіть покривали лаком, щоб не допустити фізичного змішування кольорів. Після цього вони накладали наступний шар фарби і втирали або розтушовували його. Так робилося дуже багато разів, доки образ не досягав того ступеня завершеності, якого бажав митець.

На сьогодні цю технологію можна легко порівняти із тим, над чим працюють виробники екранів для телевізорів, смартфонів та ін.. – вони хочуть досягти найкращого розширення, найкращої передачі кольорів – щоб глядач відчував свою присутність у тому, що йому показують. Цього і прагнули художники.