|
8 червня 2018
Ліля Колісник |
Її звати Кароліна. Вона лікар, що практикує, і художниця, яка тонко відчуває інтонації душі.
Вона перфекціоніст, до того ж це стосується не тільки малювання. Тому доволі вимоглива до себе і до людей, які її оточують. "Коли ви бачите пошматований малюнок – це не депресія, це просто ніс кривий вдався", з усмішкою каже дівчина.
Вона любить котів - усіх, усюди і в усіх їхніх проявах. Іноді думає, що сама насправді в деякій мірі кіт, але це, як правило, помічають лише найближчі.
Не любить вдягатися в одне й те саме два дні підряд та їсти одну й ту саму страву двічі на день.
Є невиправною совою. Якщо вибирати між тим, закінчити якусь справу пізно вночі чи прокинутися для цього раніше, у 1ОО% випадків вона вибере нічний дедлайн.
Для повного щастя їй треба три речі – кока-кола, зручна піжама і безліч різних блокнотиків (сміється — прим. ред.).
Однозначно була завжди. У мене безліч плівкових фотографій, де я маленька сиджу за столом з рівненькою спинкою і пензликом, зануреним у дитячі акварельки. З часом (не враховуючи того, що я виросла), змінилися тільки дві речі – плечі трохи згорбились і акварель стала професійною.
Усвідомленим першим класним малюнком був петриківський розпис. Я тоді ду-уже ним пишалася. З перших пам’ятаю ще хіба якісь «перехідні» — соняшник, у якому вперше не тисла олівцем; пейзаж, де зуміла передати відображення у воді; косулю, з якої почалася моя невиправна любов до великих і гарних акварельних очей…
На жаль, мені пощастило отримати лише 3 чи 4 уроки, тому все ще попереду.
Найчастіше це ідеальна сублімація пережитого. Помічаю, що саме тоді малюнки виходять наповненими, а не просто гарненькими. Коли в роботі вмикаєш уяву, а не тільки змальовуєш з фото, люди дивом це відчувають. Не кривитиму душею, але те натхненне піднесення, про яке всі люблять говорити, зловити не так легко, та й не завжди потрібно. Я люблю сприймати малювання як спосіб перенесення відчуттів, а не їх здобування, тому, коли після закінчення роботи залишається приємна спустошеність, малюнок удався.
Я б не сказала. Про стиль взагалі повинні судити інші люди, які за мною стежать і котрі впізнають (сподіваюся, впізнають:)) мої роботи серед інших. А щодо техніки – можу ду-уже довго і нудно говорити. Зазначу тільки, що як почерк змінюється від товщини і нахилу ручки, так папір та фарби можуть вплинути на вигляд та техніку написання картини.
Дуже багато є сторінок у мережі, які щиро захоплюють і за якими стежу (мова про Інстаґрам - прим. ред.), але еталоном у акварелі є і буде Agnes Cecile (молода римська художниця - прим. ред.).
Тільки в собі і тільки тоді, коли є вільний час, і голова не заповнена повсякденними проблемами.
За 6 років навчання в медичному жодного разу не пошкодувала, що вибрала саме таку спеціальність. Медицина мене загартувала, зміцнила, приправила, так би мовити, мій покладистий і дуже компромісний характер нотками здорового скептицизму та, подекуди, навіть цинізму. Вважаю, що кожна людина після закінчення старшої школи повинна пройти хоча б рік повноцінної медичної підготовки; тоді суспільство однозначно стане здоровішим. І фізично, і морально. А щодо себе, можу сказати, не покину жодну справу. Поки що в мене добре виходить поєднувати. Щоправда, іноді доводиться жертвувати улюбленим сном, зате як потім собою пишаєшся (усміхається — прим.ред.).
Маю таку рису — люблю хапатись за кілька справ одночасно. На дозвіллі можу і макіяж подругам зробити, і зачіску, маю два прозових твори, які почала писати, але наразі поставила на паузу. Стараюся більш-менш регулярно вести сторінку в Інстаґрам, обожнюю готувати, планую займатись татуюваннями. А це тільки початок:). Справ і планів завжди дуже багато, проте мені не вистачає ще кількох мене для реалізації всього вчасно!
Освіченою, впевненою, самодостатньою.
Не маю жодного улюбленого. Тобто малюнок може бути моїм улюбленим не більше, ніж тиждень. Потім – див. пункт 1 – я знаходжу в ньому море недоліків і працюю над створенням нового «улюбленого». Секрет прогресу в синдромі відмінниці (сміється - прим. ред.).
Хоча, зачекай, ні, є один. Мій перший гіперреалістичний натюрморт – ґроно рожевого винограду, написане олійними фарбами. Історію залишу в таємниці, скажу тільки, що ніколи і нікому не віддам ту картину, бо за два тижні роботи над нею (а то були одні з найкращих тижнів мого життя) я вклала в те полотно, щонайменше, половину себе.
Редакція Ua Modna бажає Кароліні подальших злетів і нових ідей. До слова, інші роботи художниці можна переглянути ось тут. Окрім того, ви можете замовити собі один з тих чудових малюнків чи просто — картину за власними побажаннями.
[adSlot9]
| 4 | 5357 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Любов СЕРДУНИЧ
| 3 | 1811 |
