Статті / Література

Жінка, що відходить

19 грудня 2017
Петро Гнида
Жінка опускає вуаль наче ніч, що спадає на місто,
З під котрої в безодні очей, мов на дні колодязя,
Тремтять зорі.
Відходить тихо і непомітно,
Тільки й шурхотіння сукні її видає.
Маленькі ніжки, наче будинки на високих палях,
Цокотять об асфальт,
Що утікає все далі і далі.
Так, мабуть, кораблі мають відходити
Із забутої гавані,
Де непотрібні гудки не порушують
Стривоженого прибережжя.
Та жінка як корабель кидається
Стрімголов у відкритий простір,
Подалі від мілководдя,
Підставляючи залізні груди
Бурхливому натиску стихії.
Жінка зникає за горизонтом
Як сонце, що лягає на дно моря.
Вона знає напевне куди їй пливти.

Зб. "Вірші про все і ніщо" (2017)
Фото: www.eatlivelovefood.com/why-you-need-vitamin-d-a-lot-more/sun
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

2711

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку