Жінка, що відходить

19 грудня 2017
Петро Гнида
Жінка опускає вуаль наче ніч, що спадає на місто,
З під котрої в безодні очей, мов на дні колодязя,
Тремтять зорі.
Відходить тихо і непомітно,
Тільки й шурхотіння сукні її видає.
Маленькі ніжки, наче будинки на високих палях,
Цокотять об асфальт,
Що утікає все далі і далі.
Так, мабуть, кораблі мають відходити
Із забутої гавані,
Де непотрібні гудки не порушують
Стривоженого прибережжя.
Та жінка як корабель кидається
Стрімголов у відкритий простір,
Подалі від мілководдя,
Підставляючи залізні груди
Бурхливому натиску стихії.
Жінка зникає за горизонтом
Як сонце, що лягає на дно моря.
Вона знає напевне куди їй пливти.

Зб. "Вірші про все і ніщо" (2017)
Фото: www.eatlivelovefood.com/why-you-need-vitamin-d-a-lot-more/sun

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як Франко молодицям писав: Уляна Кравченко
Гадаю, ви помітили зі скількома молодими, успішними й не дуже, жінками мав діалог "дух, що тіло рвав до бою" - видатний Іван Франко. На які ж теми спілкувалися активістка жіночого руху й Каменяр українського народу - читайте в матеріалі.
Читати більше