Зберегти Безводівку

Нещодавно я познайомилася з цікавою людиною – краєзнавцем та агробіологом Олександром Кликавкою. Завдяки цьому знайомству відкрила для себе Безводівку – пригоризонтну обсерваторію. Якщо і вам цікаво дізнатись про цю археологічну пам’ятку, раджу подивитись фільми, зняті Олександром. А я можу поділитися своїми враженнями.

Ще з кінця XVIII століття Безводівка відома як хутір. Зараз в цьому селі Ічнянського району Чернігівської області ніхто не живе. Соромно зізнатись, але з містом Ічня у мене досі була тільки одна асоціація – згущене молоко, яке там виробляється. А неподалік, усього лише в одному кілометрі на північ від Безводівки, знаходиться унікальний археологічний комплекс. Учені довгий час не дуже приділяли йому увагу, вважаючи ці кургани похованнями ІІ-І тисячоліття до нашої ери. На плато на висоті 170 метрів над рівнем моря розташовані насипи – так звані майдани. Вони йдуть по колу діаметром близько 200 метрів – в народі такі споруди називають "роблені могили" або "роблениці".​
 

Раніше курганів у Безводівці було шість, це відображено на триверстовій мапі Шуберта 1861 року. Тут відмічені також й інші земляні насипи в радіусі кількох кілометрів від основних. Зараз залишилось чотири основних та ще один курган-супутник. Час, звісно, зробив свою справу, але й людство приклало руку до знищення цієї території. І це незважаючи на те, що вона має охоронний номер та є визнаною археологічною пам’яткою!

Уявіть собі на хвилинку, що в Києві на якійсь охоронній зоні почалося незаконне будівництво. Хоча про що це я…  таке ж постійно і зустрічається... Тому чи треба дивуватись, що у Безводівці поле, яке визнане пригоризонтною обсерваторію із системою ближніх та дальніх орієнтирів для астрономічних досліджень та яке охороняється державою, давно вже роздано на паї? І зараз тут, не соромлячись, росте кукурудза! А ще донедавна стояли таблички з інформацію про пам’ятку. Здогадайтеся, куди вони поділися?



Принцип пригоризонтної обсерваторії у Безводівці такий самий як у Стоунхеджа та подібних обсерваторій. Проте безводівська, на відміну від інших, має набагато більші масштаби – на площі у 20 квадратних кілометрів розташовано майже 40 пагорбів! Скажу чесно – для білявок або ж таких гуманітаріїв як я (що майже одне й те саме), з першого разу зрозуміти всі оті математичні розрахунки та формули не так вже й просто. Але ж нема нічого неможливого, тим більше, що в цих цифрах криється багато корисної  інформації.

Насипи не просто розкидані на величезній території, а впорядковані математичними пропорціями. Таким чином пагорби утворюють неповторну геометрію Безводівки. Тож відстані складають між центром та:
 

• дальнім західним орієнтиром - 830 метрів
• південним і північним орієнтирами – 1660 метрів
• південно-західним та північно-східним візирами – 3320 метрів.

Якщо ви не одразу зрозуміли, то математика тут така – кожен наступний відрізок більший за попередній рівно у два рази. Ну і ще трішки цифр – відстані між центром та дальніми візирами – це співвідношення 1,618 або так звана "золота пропорція" чи "гармонійний поділ". До речі, їх використовували древні єгиптяни у будівництві та середньовічні архітектори й художники (кому замало математичних розрахунків, читайте статті та дивіться фільми).

Так от, стоячи у центрі кола, утвореному насипами, пращури спостерігали за Місяцем, Сонцем, іншими світилами та фіксували на горизонті їхні точки сходу та заходу. Дні зимового й літнього сонцестояння, а також дні рівнодення для наших пращурів були надважливими, саме на них і випадали основні свята. Закономірності руху зірок допомагали древнім астрономам вираховувати сонячні та місячні затемнення.