Що ж таке насправді Harlem Shake?

Танець, який всі зараз активно виконують, технічно не є Harlem Shake. Справжній Harlem Shake асоціюється з хіп-хопом 90-х у Нью-Йорку – характерні рухи всього тіла, які покликані імітувати п‘яниць та дурнів на вулицях міста. Коливання плечей, які Puff Daddy розгорнув у деяких своїх найбільш культових музичних відео, - мабуть, найвідоміший приклад.

 

Популярність мему Harlem Shake спровокувала багато критики з боку людей, які пов‘язані зі справжнім Harlem Shake, які дратувалися, що це YouTube-божевілля узурпує назву танцю. "Не зрозумійте мене неправильно, я люблю пісню Baauer, "- писав у Твіттері авангардний нью-йоркський репер Le1f, "але, синку, якщо ти не робиш справжній Harlem Shake, то ці нісенітниці і стануть твоєю долею." Ресурс time.com процитував Burton W. Peretti, автора Lift Every Voice: “The History of African-American Music, який назвав Harlem Shake феноменальною частиною "зразка асигнування афро-американського танцю та музики." Як тільки мем став вибухово популярним, маса твітів та постів у блогах засудили Baauer в аналогічному аспекті, а колекції відео з реакцією звичайних перехожих на Harlem Shake поширюються з вірусною швидкістю.
 

 

І, знаєте, захисники оригінального Harlem Shake мають право на свою думку. Танець та його ім’я були культурною власністю специфічного населення, а зараз його захопила та трансформувала набагато ширша демографічно аудиторія, яка відверто ігнорує їхню історію. (Хоча, це не лише виключно білі, адже багато критиків кажуть, що інші раси також були частиною мему Harlem Shake з самого початку.) На найбазовішому рівні - це білошкірі хіпстери, в несправжніх американських головних уборах на музичних фестивалях.

Ці приклади не зовсім пов‘язані, хоча і різниця не дуже суттєва. Але, судячи з усього, більшість людей, які роблять та насолоджуються Harlem Shake відео, навіть поняття не мають, що є існує справжній танець під назвою Harlem Shake. Baauer сам зізнався, що не знав про попередню історію: у його першому інтерв’ю після вірусного поширення він сказав, що вокальний семпл "Then do the Harlem Shake", взятий з треку "Miller Time", реп-гурту Plastic Little ще 2001 року, який "просто застряг у моїй голові на деякий час, от я його і використав."

Чи є прийнятною відмовка Baauer - залишається відкритим питанням. З одного боку, він мав би зробити додаткові дослідження своєї версії , перш ніж демонструвати пісню для широкого загалу. З іншого боку, чи потрібно музикантові виправдовувати свій вибір зразка чимось більшим, ніж він "просто застряг у моїй голові на деякий час, от я його і використав"?

Що відомо точно, так те, що такі речі і надалі траплятимуться. Інтернет – неймовірно велика ремікс-машина, яка ніколи не спить, і серед безкінечного потоку інформації, лише деякі люди питають дозволу використати той чи інший матеріал. Baauer - 23-літній Інтернет-налаштований музикант, і , коли він говорить про процес створення “Harlem Shake” – таке собі комбінування the Plastic Little та зразків Philadelphyinz, а також запис хітів, знайдених шматками в мережі, міксуючи голландський хаус і хіп-хоп біт, виглядає так, наче він просто створює сторінку в Tumblr. І якщо ви мали справу з цим або ж багатьма іншими подібними ресурсами, які створені для поширення контенту, то ви точно знаєте , як швидко будь-який вклад губиться у тому середовищі.

Добре це чи погано, але Інтернет нехтує ідеєю культурної власності – і навіть інтелектуальної власності, яка не має великого значення і законної сили. І навіть, якщо це ваша інтелектуальна чи культурна власність, її обов’язково “позичать” або й вкрадуть, а цей процес вже навіть не вважається чимось особливо нахабним. Переважна більшість користувачів Tumblr, наприклад, поширюють контент, створений іншими не тому, що намагаються видати його за свій, а просто тому, що він їх надихає і вони хочуть поділитися ним зі світом. Звичайний юзер не буде перевіряти історію та приналежність цікавого зображення, перш, ніж перепостити його, не кажучи вже про те, щоб питати дозволу у людини, яка його створила. Вони просто клікнуть "reblog" та й по всьому. А музичний продюсер, почувши класний рядок у пісні, не буде шукати людину, яка її створила, а просто завантажить собі копію і піде у справах.

Звісно ж такі “запозичення”- не новинка у культурному середовищі. Найбільша відмінність так званої ери пост-Інтернету у тому, що набагато легше щось присвоїти, ніж охороняти права на унікальну власність.

Вся ця ситуація навряд чи чесна і, як контент-продюсерові, мені знайоме відчуття розчарування, коли бачу що щось, створене мною, постять і поширюють в мережі, без особливої уваги на те, що це моя робота. І такі речі ставатимуть усе більш поширеними. Baauer – лише один з таких людей, з його новоспеченою світовою славою і синглом №1 (завдяки реформованому рейтингові Billboard за кількість переглядів на YouTube). Сьогоднішні любителі Harlem, які скажено трясуть головами на всіх цих відео в мережі, поняття не мають, що справжній Harlem Shake - це дещо абсолютно інше.