Ринок масових медіа

Засоби масової інформації називають ринком, без існування которого ми вже не уявляємо свого життя. За розрахунками спеціалістів Price Waterhouse Coopers (PWC), щорічні продажі медіа індустрії становлять біля $2 трильйонів. Продукт цього ринку не традиційний, тому що по суті цей ринок тримається на двох базових платформах, пропонуючи нам сферу товарів і послуг. 

На першому щаблі зручно розмістилась сфера товарів, в ролі якого виступає один з найбільш важливих сьогодні елементів суспільства - інформація. Завдяки якій можуть розвиватись області друкованих та аудіовізуальних ЗМІ. Товар, який вони пропонують, затребуваний та необхідний. Без нього світ поглинув би морок і все пояснювалось таємничими секретами магії, що означало б, що ми повертаємось семимильними кроками у середньовіччя. 

Другий рівень, це рівень конкурентноздатного ринку послуг. Хто і які послуги у даному випадку надає - питання риторичне, але одне з найбільш гострих, на цей момент. Бо чи можна продати інформацію? Розбираючи це питання, ми увійдемо на хвилинку у сферу медіаекономіки. А точніше стосунків між послугами, які надають ЗМІ та рекламою. 

По своїй суті, ЗМІ продають не місце на своїх шпальтах чи не ефірний простір, а доступ до своєї аудиторії. І в залежності від характеристики засобу масової інформації, аудиторії, яка в той чи інший час слідкує за перебігом подій, клієнт, у даному випадку рекламодавець має безпосередній доступ до своєї Цільової Аудиторії. Тобто до нас із вами. 

Але не всі ЗМІ готові конкурентноздатні до боротьби на ринку реклами. Саме тому можна виділити декілька груп, що приймають участь у гонці за клієнтом. Першою групою, є група, до якої входять книги, аудіовізуальні матеріали типу: аудіо- чи відеокасет, CD, комп’ютерні ігри, котрі найчастіше фінансуються за рахунок їх реалізації, себто продажу. Друга група не опирається на внутрішнє фінансування, а залежить виключно від абонплати, державних субсидій, спонсорської допомоги чи їх комбінації. Класичним прикладом таких ЗМІ є публічне телебачення Великобританії, країнах Бенілюксу та країнах Північної Європи. 

Проте ринок ЗМІ не на стільки простий. Для вивчення ринку використовують специфічні характеристики. Для друкованих ЗМІ основою є статистики в реалізації тиражу, кількість підписок та роздрібний продаж. Проте основною характеристикою для аудіовізуальних ЗМІ є рейтинги. 

Тим не менше найважливішим фактором вибору платформи є попит. У медіаекономіці це поняття виражає потребу суспільства у різноманітних інформаційних, розважальних медіапродуктах, так званих інфотейнментах. 

Інфоте́йнмент (infotainment, від англ., information — інформація і entertainment — розвага) — це вид інформаційних програм. Новини у них подаються для аудиторії в максимально розважливій формі. Інформування(економіка)"реципієнтівпроходить в ненав'язливій формі, а новинні програми представляють політику, як сферу масового життя, наближеного до людини. Інфотейнмент, як правило, містить лише поверхові відомості з певної теми і не може розглядатися як джерело самоосвіти. Синонімом інфотейнменту іноді виступають т.зв. soft news («легкі»новини), названі так на противагу hard news («вагомим», або «справжнім», новинам). В друкованих ЗМІ цьому поняттю відповідає термін «таблоїдизація», що подає події у такій же розважливій формі, але в друкованому вигляді. - каже вікіпедія.

Натомість другим невід’ємним елементом є пропозиція. Представлення визначеного медіаконтенту аудиторії, а найважливіше - рекламодавцям. Еластичність попиту та пропозиції вимірюється величиною тиражу та ціною визначеною на кожний окремий продукт ЗМІ.

Світовий ринок можна поділити на декілька рівнів: