Пригнічена душа не має музи

Пригнічена душа не має музи,
мов дерево розбите в час війни,
в очах палають павші Сіракузи
і мати плаче: де її сини.
 
По місті славнім кров тече рікою,
і крики болю грають битві марш,
безсмертний Архімед лежить в спокої;
прекрасний до страху античний шарж.
 
Мораль проста. Все що літає - впаде.
Яким не був би сильним, прийде час.
Чи спати, чи іти на барикади -
це вибір совісті у кожного із нас.