Наболіло... або Людина і природа

Тернопільщина, як і вся Україна загалом, має безліч природних багатств. Але основною проблемою є те, що ми не вміємо їх берегти. Звичайно у нас створюються організації з охорони природи, але цього не достатньо. Особисто я думаю, що потрібно, щоб кожна людина свідомо розуміла свій, зазвичай негативний, вплив на природні багатства.

Так для Тернополя найбільшим трішки природним, трішки штучним багатством є наш став. Усі тернополяни сприймають його як належне, і не задумуються над його цінністю для нашого міста, і не тільки естетичною. А насправді ж не кожне місто може похвалитися ставом у самісінькому центрі. Часто його порівнюють з озером у Женеві. Звичайно, наше озеро трішки скромніше, але все ж.

Найбільше розчаровує ставлення населення до цього скарбу. Адже, окрім того, що мало хто хвилюється про його очищення чи подальшу долю, люди ще більше погіршують ситуацію. Дуже часто можна побачити побутове сміття на берегах ставу.  На жаль, ніхто не усвідомлює (чи можливо дехто не знає), що маленький фільтр від сигарети може розкладатися до 3 років (а скільки ж там тих фільтрів), папір зникне з лиця Землі за 2-3 роки, а от супер популярний поліетилен (пакетики, упаковки, пляшки) розкладається 100-200 років!!! Не говорю вже про шкоду батарейок і різних хімічних відходів.
Сумно, що люди так чинять з природою, а потім говорять: "Брудне у нас місто, а став який…".  А все, що потрібно у цій ситуації, всього лиш розуміння того, що ми на цій землі гості, не ми створювали все це і не нам його забруднювати і руйнувати! Ми повинні навчитися цінувати те, що маємо, бо потім може бути пізно.